Для нас, сімнадцятирічних, День перемоги — це подія з якоїсь зовсім давньої Історії. Звичайно, ми поважаємо ветеранів і вдячні їм за те, що вони відвоювали у ворога нашу батьківщину. Проте до кінця, по-справжньому, ми не можемо оцінити це свято.

Я хочу розповісти не про свій незабутній день. Цю розповідь я почув від своєї бабусі, яка тоді навчалася в другому класі. Але мені дуже сподобалося і запам'яталося все, про що вона розказала.

Дерева — наші друзі. Вони допомагають нам усім! Як приємно дивитися на їх високі міцні стовбури, розкидисті вітки, яскраві листи!

Я дуже хочу, щоб мені допомогли відповісти на одне запитання. Але це запитання я сформулюю у кінці твору.

Деревообробництво — найдавніший вид українського народного мистецтва. Літописні відомості й археологічні знахідки підтверджують застосування в давні часи дерев'яного посуду, простих меблів, засобів транспорту.

1. Зміна усталеного ходу історії.

Усім відомо, що ораторів на світі менше, ніж поетів. У чому ж полягає секрет мистецтва красномовства?

Це страшне лихо спіткало мою рідну Україну навесні 1986 року. Як виявилося пізніше — не тільки нашу країну, але і Білорусію, Росію, навіть країни, що знаходяться на півночі Європи.

Одного разу під час прогулянки в лісі матуся обережно зірвала невідому мені рослину. Спочатку я чомусь подумала, що це лікувальний засіб, але потім зрозуміла, що помилилася. З лагідною посмішкою матуся відповіла, що барвінок не тільки лікує. З цією рослиною пов'язано багато народних звичаїв.

Яка ж все-таки незбагненна річ — життя. Скільки дивовижних зустрічей та фантастичних відкриттів готує воно для нас саме в той час, коли найменше на них очікуємо. У цьому я ще раз переконалася, коли на вихідні поїхала до бабусі у село. День як день. Пізня осінь. Роботи особливої по господарству немає: врожай зібрано. За вікном плаче дощ, рвучкий вітер силиться зірвати з дерева останнє листя. Сиджу у "Контакті"...