Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg.

Харків — це одне з найбільших міст України. Його ще називають першою столицею, тому що він нею був за радянських часів.

Ми живемо в місті Ялта. Загальновідомий факт, що Ялта — столиця південного берега і найзнаменитіше місто Криму. Це морський курорт, куди влітку на відпочинок приїжджає величезна кількість людей. Тому Ялта стала одним з найбільших центрів культурного життя, де проводяться широко відомі фестивалі театру і кіно, естрадні і музичні конкурси.

Часто кажуть, що душа народу виражається в слові. Це справді так, бо рідне слово сповнене любові, воно витримало випробування впродовж століть, продовжує жити в душах тих, хто сприймає його не як державну мову, а як щось рідне, материнське, ніжне. А з ніжної душі й слово виринає чисте, свіже, запашне, як лірична українська пісня. Рідне слово пробуджує нас до добра, до звершення добрих вчинків, до творчості й майбутнього розвитку.

Рідний край — це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості, пробивається до життя, до знань, до світла.

Український народ святкує Різдво. Це чудове свято, в якому з'єдналися християнські традиції з обрядовістю язичництва. Саме така єдність зробила це свято справді народним, веселим, таким, що запам'ятовується надовго. У мою свідомість воно ввійшло зі святковою вечерею, до якої бабуся готувала обов'язково 12 страв; з колядками, коли я ходив разом із хлопцями до знайомих і нас там пригощали ласощами; з вечірнім, під місячним сяйвом, катанням на санчатах зі снігових гір.

Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.

Переді мною фотографія пташки. Люди назвали її річна чайка. Вона майже вся біла, але крила й спина чорного кольору. Вона невеличка. Дзьоб у неї червоний. Очі малесенькі та добрі. Шия довгаста і теж біла. Навколо очей в неї червона стрічка. Лапи теж невеликі. Вона схожа на королеву. Сидить чайка в очереті. Біля неї пташенята. Вони пухнасті і малесенькі. У річної чайки такі звички: вона може сидіти на воді, на льоту може спіймати рибу, дуже швидка. їсть вона рибу, кузьок, комах. Вона мені дуже сподобалась.

Недарма ж сказано в українському прислів'ї: «Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла сподівайся». Жити добрим у нашому шаленому світі важко, значно легше бути жорстоким, відгородити себе від усього, що є навкруги.

Протягом багатьох століть Україну населяли представники різних народів. Вони хліборобили на українській землі, будували міста, захищали землю. Отже, для всіх жителів України вона є Вітчизною.