Родовід, родина, сім'я. Вчитуєшся в ці слова — і в уяві постає те місце, де ти народився, де промайнуло дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою.
Родина і Батьківщина — найсвятіше у світі, що є у людини. Найбільше людина поважає батьків та Батьківщину. Багато українців віддали за Батьківщину навіть життя. А якщо придивитися на ці два слова: батьки і Батьківщина, то-можна побачити в них багато спільного та рідного.
3 давніх-давен прийшло до нас повір'я про те, що життя всіх людей на Землі — минулих і сучасних поколінь — утворює велетенське Дерево Роду. Всім нам відома також біблейська оповідь про те, як створив Господь перших людей на землі. Наші пращури вірили, що Дерево людського роду також почало розростатися від перших людей — Адама та Єви. Вони стали його першим пагінцем.
Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або допоможуть каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі допоможе. Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю.
Прислів'я — найдавніша творчість народу. В них — наймудріші думки, їх треба розуміти, бо вони лежать не зовсім на поверхні. Ось прислів'я про вересень. Це перший місяць осені, назва його походить від рослини вереса, що росте в Поліссі і найпишніше цвіте саме у цьому місяці.
Хто був у космосі, говорить, що наша планета дуже маленька і красива. Мабуть, так, але скільки ж на ній проблем! Науково-технічний прогрес - велике диво, здавалося б, і велике благо. Але не завжди, бо і ця медаль має, як завжди два боки. Людство, будуючи, творячи, паралельно і руйнує, знищує. Досягнувши неймовірних висот у техніці, людство поступово скотилося до прірви. Ця прірва, криза відчувається уже майже в усьому.
Мабуть, найбільше в усій світовій літературі написано про книгу: про її значення в житті людини, про те, як її пишуть, хто пише, навіщо, і про її читачів. А скільки народ присвятив книзі теплих і вдячних слів! І чи може хтось сьогодні уявити, що книг на світі може не бути? Та, мабуть, і може якась нікчема, що знає телевізор, а то й Інтернет. То, може, й не зовсім нікчема?
Кримські гори, немов хвилі, виростають на очах туриста під час подорожі по узбережжю Чорного моря. Найвища з них - Ай-Петрі. З Алупки зубці Ай-Петрі видно в усій її красі. Унизу, в міжгір'ї, тече гірська річка, яку місцеві мешканці звуть "Козкою". Шлях на вершину Ай-Петрі прокладено по дорозі, яка має назву "серпантин". На Ай-Петринському плато встановлено пам'ятник на братській могилі партизан. Тут загін кримських партизанів потрапив у засідку і героїчно захищався протягом двох тижнів.
