У казці «Фарбований шакал» розповідається про те, як шакал обманув звірів. Він ускочив у бочку з синьою фарбою, виліз звідти геть, синій. Звірі не впізнали його. Тоді хитрий шакал захотів стати царем над лісовими звірами. Усі лісові мешканці, коли побачили такого дивного звіра, спочатку злякалися, а потім вирішили, що його створив бог Брахман, і сказали йому: «Прав нами, о царю!» І шакал став правити аж доти, поки звірі не зрозуміли, хто він є насправді.
Золя назавжди збереже віру в незаперечне право художника на оригінальне творче самовиявлення. Це аж ніяк не суперечило його розумінню натуралізму. І вже в самі ранні роки боротьба за «свободу «думати» і «мріяти», за безроздільне «служіння красі» поступово навіть не поступається місце, а якось органічно зживається у нього з поданням про новий тип літератора, працюючого для широкої аудиторії.
Творчість великого американського поета-новатора В. Вітмена стала своєрідною поетичною Біблією. Вітмен вірив у пророче покликання поета, який приходить на землю оновити її, «коли втрачають зміст слова і предмети».
Безперечно, вірш «Я був вбитий під Ржевом...» належить до правдивих пронизливих поетичних творів про Вітчизняну війну. Ця поезія посідає особливе місце у творчості поета не тільки тому, що вона сприймається як реквієм за загиблими на війні, як своєрідний заповіт тим, хто залишився жити на звільненій землі, а ще й тому, що в ній звучить гірка правда про війну. Бої під Ржевом істориками особливо не висвітлюються, а деякий час про це й зовсім не писали. Мабуть воєначальникам нічим було похвалитися, бо в цих боях полягло більше двох мільйонів наших солдат.
Просвітництво кінця XVIII —" початку XIX століття називають літературною епохою, що сколихнула літературне життя. Це був початок виникнення сентименталізму як, напряму в літературі, з'явився новий жанр, що продовжує свій розвиток і донині, — це філософська повість. Серед засновників нового жанру був і Вольтер — відомий на той час письменник-гуманіст. Неперевершені за змістом і філософським осмисленням твори Вольтера й досі хвилюють читача, а висловлювання з них увійшли до світової скарбниці афоризмів.
Протягом усієї своєї історії людство намагалося зрозуміти навколишній світ, пояснити природні явища і сутність буття. Достатньо згадати біблійну оповідь про Єву, яка скуштувала яблука з дерева пізнання, праці алхіміків епохи Відродження, направлені на винахід «філософського каменя», за допомогою якого можна буде перетворити метал на золото і здобути «еліксир життя», що повертає молодість і здоров'я.
Поезія Ґете, безперечно, привертає нас духовністю, що спирається на життєвий досвід. Задум написати баладу «Вільшаний король» виник у поета після знайомства з датською народною піснею «Дочка короля ельфів», що відтворює містичний страх перед ворожими й безкомпромісними силами природи. Ці два твори схожі тільки в межах певних характеристик: фантастичність, таємничість, міфологія, смерть персонажа.
Один із найвідоміших творів норвезького драматурга Г. Ібсена — соціально-психологічна драма "Ляльковий дім", у якій автор висвітлює важливі й актуальні тогочасні проблеми. Проблему емансипації жінки, проблему жіночого щастя, врешті, проблему гідності людини, особистості й самовизначення на прикладі однієї сім'ї — Торвальда і Нори Хельмерів.
У вірші Кіплінга "Якщо" ми звертаємо увагу на слова "Тріумф" і "Нещастя". Недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. Вони — ключові у цьому творі. Що такс "тріумф"? Тріумф — блискучий успіх, торжество. Антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. Те, що ці слова у Кіплінга стоять поруч — не дивно. Тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і смерть...
