Поема "Мазепа" мала нелегку долю. Десятки років вона була заборонена, а між тим це значне явище в нашій літературі. Легкість і прозорість віршування, його образність та емоційна насиченість - докази майстерності українського Пушкіна - Володимира Сосюри. Твір написаний в кращих традиціях європейського романтизму: пристрасні почуття, центральний герой, наділений всіма чеснотами, любовний трикутник, наївно-відважні клятви й блискавичне втілення задумів у життя.
Треба зрозуміти мову неба, мову цієї одвічної книги буття. Треба знайти зорю, що світить саме для нас, таємничу зорю, яка має освітити шлях знеможеним і зажуреним. Тоді раби, які в пітьмі шукають вірної дороги, зможуть підвестися з колін і рішуче вирушити в путь. Якщо ж далекі й горді небесні світи шлють лише слабке проміння, чи не краще самим запалити ясну зірку, промені якої проріжуть темряву ночі? Мені здається, що саме так народилося в авторки відчуття досвітніх огнів, яке потім вилилося в поетичні рядки.
Павло Грабовський увійшов у нашу свідомість передусім як страдник, політичний засланець, чиє коротке життя було повністю віддане боротьбі за волю і щастя народу. Вражає сама його біографія: 20 років заслання — все свідоме життя!
І. Поема "Мойсей" — один із найкращих творів Івана Франка. 1. Принизливе становище українців перед владою царської Росії. (Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм?)
В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX — початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов'язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника.
Багато є легенд українського народу: про історичне минуле, про славетні подвиги... І багато українських письменників також писали твори на цю тему. Наприклад, у Миколи Вороного є поема "Євшан-зілля". Це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі.
Борис Антоненко-Давидович до шести років зростав у російськомовному середовищі, адже батько працював у Брянську машиністом. Та саме родина дала йому національний характер: бабуся Олександра вчила онука берегти пам'ять про свій рід, плекала любов до рідної мови, виховувала в ньому почуття національної гідності.
Повість "Слово матері" письменник присвятив своїй родині. Образи цього твору багато в чому схожі на його батьків, головний герой Іван Сметана — на самого автора, характери інших героїв він брав з охтирської дійсності, не міняючи навіть справжніх прізвищ.
Календарно-обрядові пісні донесли до нас міфологічні уявлення дохристиянських часів. Наші далекі предки не вміли правильно пояснити явища навколишнього світу. Вони наділяли рисами живих істот усе, що "їх оточувало, і вірили, що вони можуть допомагати людині або нашкодити. Люди намагалися впливати на сили природи певними обрядами, які завжди супроводжувалися піснями.
Тема матері посідає особливе місце у творчості відомого поета Бориса Олійника, їй, матері, найдорожчій на землі людині, він присвятив вірші й поеми, всю щиру любов свого вдячного синівського серця. «Мати сіяла сон», «Мати», «Пісня про матір», «Заклинання вогню» — це далеко не всі поезії, у яких Борис Олійник співав величальну пісню материнству. Поезії про матір склали окрему збірку «Сива ластівка». Тема любові до матері, непоправного болю утрати за нею, вірності й світлої пам'яті розкрита у циклі віршів поета «Сиве сонце моє», який поет присвятив своїй матері.
