Твори відомого українського письменника-гумориста Степана Олійника відзначаються актуальною тематикою, національним гумором і комізмом ситуацій. Він також з повним правом вважається гідним послідовником вітчизняних корифеїв сатири Івана Котляревського, Степана Руданського та Остапа Вишні.
Відомий український поет-сатирик Степан Олійник з повним правом вважається гідним послідовником вітчизняних корифеїв сатири Івана Котляревського, Степана Руданського та Остапа Вишні. Він не міг пройти осторонь тих явищ, які потребували сатиричного викриття, висміювання вад суспільного життя та окремих людей, негативних типів. Свої удари поет спрямовує проти утриманців, ледарів, хапуг, кар'єристів, хабарників, бюрократів, міщан у побуті та громадських взаєминах.
Мені подобається читати твори на історичну тематику. Минуле нашої країни прекрасне і героїчне, воно заслуговує на увагу. Я впевнена, людина, яка не знає минулого свого народу, не варта майбутнього.
Олександр Олесь творив у складних умовах піднесення визвольної борні рідного народу, що завершилася 1917 року проголошенням державності України та її трагічного краху. На його творчість вплинула трагедія українського народу, який не знайшов у собі сили визволитися з-під колоніального ярма, і болісні переживання серця, відкритого до краси і любові, але змушеного постійно сприймати удари зла. М. Грушевський зазначав, що в поезії О. Олеся відбилися настрої передових кіл громадянства: "Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка!"
Олександр Олесь повертається до нас з чужини піснею, яку Україна щиро вітає квітами, любов'ю і визнанням. Поезії митця навчають нас берегти, любити і цінувати свою землю, вірно служити ідеалам миру і добра.
Є в Олександра Олеся драматичний етюд "Трагедія серця", де не тільки передано складність життєвої долі героїв твору, а й пророче передбачено трагедію серця самого поета. Ще на початку XX століття літературознавець Сергій Єфремов назвав Олександра Олеся сином свого суперечливого часу - динамічної епохи, сповненої водночас великих сподівань і гіркої зневіри. Справді, довелось поетові творити в складних умовах піднесення визвольних змагань рідного народу, що завершились 1917 році проголошенням державності, і їхнього трагічного краху. Йому судились еміграційні злигодні, болісна ностальгія за рідним краєм, втрата сина - поета і вченого Олега Ольжича.
Ці рядки написані ще досить молодою людиною. Але вони відзначені справжньою мудрістю, неоднозначним сприйняттям світу, в якому не існує легких відповідей на запитання буття. І Олександр Олесь (1878— 1944) напружено шукав їх усе життя. Олександр Іванович Кандиба народився на Сумщині. Ім'я Олександр Олесь дала йому наречена Віра Свадковська в 1906 р. Залишившись в 11 років без батька, він уже тоді, мабуть, відчув, як це насправді буває: «З журбою радість обнялась».
Драматичний етюд «По Дорозі в казку» є одним із взірців української символістської драми, оскільки проблемно-тематичні площини автор вирішив максимально абстрактно. Персонажі не мають імен (Хлопчик, Дівчина, Перший з натовпу), наскрізною є символіка (Казка — казкова омріяна країна, світле майбутнє, добро, благо, червоні маки — дороговказ до цієї мети, дорога — очищення).
