Іван Драч так сказав про Бориса Олійника: "Борис Олійник — поет високої відповідальності за Сподіяне на землі, за чистоту традиції порядності і чесності, поет, який романтизує лицарське начало в людині". І ми можемо вповні погодитися з цією думкою, оскільки творчість поета втілює загальнолюдське поривання до прекрасного, чистого і духовного в людині та світі.
Література — це мистецтво асоціацій. Її основний виражальний засіб — слово. Мова художньої літератури багатюща на різні тропи: епітети, метафори, синекдохи, паралелізмі!, гіперболи, які виконують роль творення художнього образу. Улюблені засоби творення образів складають індивідуальний стиль кожного письменника, саме тому ми не сплутаємо вірш Т. Г. Шевченка і вірш І. Ф. Драча, відрізнимо прозовий уривок І. Нечуя-Левицького від уривка з твору Марка Вовчка. Свій неповторний авторський стиль має і видатний український письменник Борис Ілліч Олійник, мова творів якого яскраво метафорична.
У передньому слові до збірки поезій Бориса Олійника "Основи" (2005 р.) Михайло Шевченко чітко і всеосяжно окреслив постать поета: "Дивовижний чародій інтимної лірики, володар плечового удару в публіцистиці, недосяжний фігурист в іронії, майстер поем — Борис Олійник, безперечно, унікальна постать в українській культурі, політиці і філософії, яка не має аналогів у землях близьких і землях далеких, один із найбільших поетів другої половини двадцятого століття". Він увійшов у літературу у пору "хрущовської відлиги", дух шістдесятників запалив у його серці вільнолюбний вогонь.
Активна громадянська позиція — визначальна риса поезії Бориса Олійника. Його слово — це слово митця зі стійкими переконаннями, одного з тих, хто з гордістю усвідомлює свою приналежність до будівничих нового світу. Пристрасті й боріння епохи — і його особисті переживання, тому поет часто виступає і як публіцист, полеміст.
Активна громадянська позиція — визначальна риса поезії Бориса Олійника. Його слово — це слово митця зі стійкими переконаннями, одного з тих, хто з гордістю усвідомлює свою приналежність до будівничих нового світу. Пристрасті й боріння епохи — і його особисті переживання, тому поет часто виступає і як публіцист, полеміст.
Борис Ілліч Олійник — поет планетарної широти мислення, щирий, відвертий зі своїм читачем. Саме з ним веде автор серйозну, виважену бесіду про загальнолюдські цінності: про благородство душі, свободу духу, про повагу до найріднішої людини — матері, про щастя жити на землі і залишити по собі добру пам'ять, про гармонію людини й природи, про радість миру і жах війни.
Творчий доробок Б. Олійника позначений такими визначальними рисами, як громадянськість, посилена увага до морально-етичних проблем нашого часу, точність слова. Він поєднав у своїх творах кращі традиції попередників та елементи асоціативно-метафоричного мислення, потужний струмінь фольклорності.
Морально-етичні проблеми, про які пише Борис Олійник, на перший погляд прості і Зрозумілі без зайвих слів. Під пером поета вони набувають глибини й багатозначності, він досліджує їх у тісному зв'язку з повсякденним життям людини. Мова й форма віршів Олійника точна, проста, лаконічна Та є в його поетичній скарбниці дещо незвична річ Це казка-притча "Крило", яка присвячена стосункам людини і природи.
Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка на Полтавщині. Батько поета — Ілля Іванович — працював шахтарем, інструктором райкому та редактором районної газети. Добровольцем пішов на фронт у 1941 і загинув у 1943 році. Перший вірш п'ятикласника Бориса Олійника був надрукований у районній газеті 1948 року, де він і почав працювати з восьмого класу.
Впадає в око один дещо парадоксальний момент: у поета не так і багато творів, повністю присвячених материнській темі, та все ж, незважаючи на це, образ матері дуже помітний у його поетичному світі. Чим це пояснюється?