Направо підеш — коня втратиш. Наліво підеш... Усім нам чудово знайома ця ситуація з казок, але насправді не потрібно бути казковим героєм, щоб опинитися перед таким самим каменем-путівником, каменем вибору. Цей камінь, як і все інше у світобудові, має дві сторони: з однієї — це тягар, відповідальність, страх перед помилкою, але з іншої — право вибору, почесне право керувати власним життям, бути сильним і незалежним. Наш мудрий народ віщав: «Життя прожити — не поле перейти», тим більш, що це не просто поле, а поле бою, арена життєвих баталій, ринг, де вирішується доля.
Борис Олійник — поет, що знайшов свою тему і не боїться раз у раз повертатися до неї, бо глибина питань, які він ставить, виключає швидку й однозначну відповідь. Людська гідність і честь, вибір, що робимо ми між правдою й кривдою, швидкоплинність людського життя, пам'ять та відповідальність — основні мотиви його поезії.
Мати з її воістину божественною місією продовжувати людський рід возвеличена й оспівана багатьма українськими поетами. За останні два століття нової української літератури ми не знаємо жодного більш-менш помітного художника слова, у якого б не було віршів про матір. Українські поети створили величезну і прекрасну симфонію святої любові до жінки-матері — берегині роду і народу.
Значну частину своєї творчості присвятив Борис Олійник темі матері, він створює щемливий і ніжний образ своєї матері, цей образ видається близьким усім читачам, нас не залишає байдужими те почуття щирої синівської любові та вдячності, яким сповнює автор свої поезії.
Література вчить жити, література вчить думати про велике, виховує характер, змінює погляди на світ і місце людини в ньому. Таке її завдання. Справжня художня література апелює до совісті людини, до її душі. Такі прекрасні твори світової та української літератури, як "Фауст" Гете, "Три товариші" Е.-М. Ремарка, "Прощавай, зброє" Е. Хемінгуея, "Диво" П. Загребельного, поезії В. Симоненка, Б. Олійника не залишають читачів байдужими, наштовхують на роздуми.
Кожен з нас має свої цінності у житті. Дехто живе за тими заповідями, що їх записано у Біблії; дехто навіть і не чув про такі. І тільки від нас залежить, як складеться наше життя: чи буде воно подібне до бур'яну, який тільки засмічує подвір'я, чи стане схожим на прекрасну троянду — гордість кожного двору, чи залишимося ми на землі, не в змозі відірватися від неї хоч трохи, щоб осягнути її велич, чи виростуть у нас крила, на яких можна буде піднятися над усім світом, щоб звідти роздивлятися навкруги і бачити усю невимовну красу нашого життя.
Кожен з нас має свої цінності у житті. Дехто живе за тими заповідями, що їх записано у Біблії; дехто навіть і не чув про такі. І тільки від нас залежить, як складеться наше життя: чи буде воно подібне до бур'яну, який тільки засмічує подвір'я, чи стане схожим на прекрасну троянду — гордість кожного двору, чи залишимося ми на землі, не в змозі відірватися від неї хоч трохи, щоб осягнути її велич, чи виростуть у нас крила, на яких можна буде піднятися над усім світом, щоб звідти роздивлятися навкруги і бачити усю невимовну красу нашого життя.
Кожен з нас має свої цінності у житті. Дехто живе за тими заповідями, що їх записано у Біблії; дехто навіть і не чув про такі. І тільки від нас залежить, як складеться наше життя: чи буде воно подібне до бур'яну, який тільки засмічує подвір'я, чи стане схожим на прекрасну троянду — гордість кожного двору, чи залишимося ми на землі, не в змозі відірватися від неї хоч трохи, щоб осягнути її велич, чи виростуть у нас крила, на яких можна буде піднятися над усім світом, щоб звідти роздивлятися навкруги і бачити усю невимовну красу нашого життя.
Інколи, живучи між людей, ми не знаходимо такої втіхи і відради, такої моральної насолоди, яку дає нам природа. Природа — каша колиска, вона дарує нам можливість жити. Тому наш святий обов'язок — любити її, розуміти, вболівати за неї. Життя людини і матері-природи — це вічна тема в мистецтві. Останнє століття вона стала проблемою, бо все частіше й частіше порушується гармонія між людиною і природою. Ця проблема в двадцятому столітті дуже гостро піднімалась багатьма українськими письменниками. Кожен з них відтворював природу по-різному, але всі вони ставали на її захист, виступали проти її винищувачів.
