I. Безпосередня участь У. Самчука в бурхливих подіях 1938—1939 років (трагедія Закарпатської України; основа роману "Гори говорять" та роману-епопеї "Волинь").

Улас Олексійович Данильчук (літературний псевдонім — Улас Самчук) народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Рівненщині. Батьки — Олексій (1869—1936) та Анастасія (1877—1933) — були заможними селянами. Із п'ятьох дітей вижив лише він.

Доля українки завжди була тернистим шляхом, скрутним, нелегким, Стійка і мужня, а водночас тендітна та лагідна, ця жінка змушена була власними руками створити відчуття затишку в домі, ростити дітей. Господарювати, працювати, щоб забезпечити родину. А якщо врахувати безліч тяжких років, ЩО випали Україні, кількість горя і бід, які вистраждав український народ, та її взагалі можна назвати героїнею.

Роман У. Самчука "Марія" (1933 р.) — перший в українській літературі художній твір, в якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулювання справжніх господарів землі, трудівників - хліборобів, про голодомор тридцять третього року.

1933 року світову громадськість приголомшило нечуване в історії лихоліття, яке спало на голову українського народу - організований сталінсько-більшовицькою системою СРСР голодомор, що призвів до зменшення українців на одну п'яту, - сучасні дослідники обчислюють кількість жертв порядком 7,5-8 мільйонів. Психічні відхилення мертвих канули в небуття разом з їхніми виснаженими тілами. Зранена психіка живих залишилася на все життя. Її ж вони передають своїм нащадкам, навіть тоді, коли б їм цього не хотілося.

Крутиться колесо життя... Змінюються погляди, влади, вартості. проте не меншають роль та значення жінки в суспільстві. Вона, як і раніше, дарує щастя і любов, підтримує в людських душах промінці доброти і людинолюбства, жаги до життя. Тому й не дивно, що велика кількість творів мистецтва присвячена саме жінці.

"Але пригадай, сестро, ту Марію, ту Святу Матір, що родила світові Бога живого... І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп'ятого Сина. Пригадай Її велику мужність, попроси у Неї сили пережити твоє горе і видержати так само, як це видержала Вона, найбільша зо всіх матерів..." — так майже в кінці свого роману "Марія" звертається Улас Самчук до головної героїні цього твору — жінки-матері Марії, тим самим проводячи аналогію між її долею і долею Матері Божої, тим самим возвеличуючи всіх мате рів землі.

I. "Волинь" У. Самчука - роман-епопея про реальні події початку XX століття. (У. Самчук - один із письменників української діаспори, якого називають Гомером української прози. Всі його твори присвячені Україні. Трилогія "Волинь" складається з трьох частин: "Куди тече річка", "Війна і революція", "Батько й син". Зображенню воєнних дій на початку XX століття присвячено другу частину роману.)

Улас Самчук довгі роки був відірваний від рідної землі, але доля далекої Батьківщини завжди хвилювала письменника. Усі його твори — тільки про неї і для неї. Йому боліло, що українці не почувають себе народом, нацією, перетворюються на «малоросів», «хохлів». «Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що весь той людський матеріал... вповні і незастережно заслуговує на назву нарід. Ми не усвідомлюємо в собі двох дуже важливих і основних елементів: людську гідність і національну свідомість, а без цього ми просто маса населення, людський матеріал, який заповнює будинки і вулиці наших міст».

Уласа Самчука називають одним із найвидатніших письменників сучасності, українським Гомером XX століття. У своїх романах, повістях, оповіданнях, нарисах він глибоко зобразив багатогранну українську національну історію, створивши першокласні зразки високохудожньої прози.