1. Проблема добра і зла — центральна в романі (уже на перших сторінках роману автор зазначає: "...У неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розів'ється, розцвіте і пізнає добро і зло").
Матерям, що загинули голодною смертю в Україні в 1932—1933 роках, присвячено цей твір. Центральним образом роману-хроніки У. Самчука "Марія" є жінка, яку за силою духу можна порівняти з Марусею Богуславкою чи Роксоланою. Лише доля випала їй буденна, звичайна і Складна. З моменту появи Марії на світ відчувається якась тривога. Маленька дівчинка носить доросле ім'я, її звуть не Марійкою чи Марічкою, а тільки Марією, іменем, яке перекладається як "гірка".
Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життів. Не судилося йому стати письменником на рідній українській землі. Далеко від України розквітла героїчно-трагічна, життєво-реалістична, правдива художня проза письменника.
Улас Самчук не міг мовчати, знаючи страшну правду про роки встановлення Радянської влади в Україні, тому і написав роман "Марія". Він бачив несправедливість^ тогочасних законів, він обурювався безладом, який створювали більшовики. Але найбільше його вразили безправні жінки, які будь-що намагалися зберегти власні родини, які хотіли бачити щасливими своїх дітей. Та не судилося їм щастя...
Знала наша українська земля добрі часи, панували на ній добро та любов, відчували люди себе щасливими. Але не так уже і багато було таких днів, коли сонце всміхалася у вікно нашої історії. Пам'ятає наша земля і криваві бої; пам'ятає і голод, і несправедливе розкуркулення, і людожерство, і зречення батьків, і страшні вбивства заради шматка хліба чи встановлення справедливості. Пам'ятають матері про смерть своїх дітей, про їхню зраду, пам'ятають про розпад родин — усе пам'ятають. Ці матері — наче символи нашої багатостраждальної України, як страшне нагадування про страшне минуле.
Багато було в Україні жінок, здатних безмежно любити працю, свою родину, свою землю, І, здається, саме їм рідна земля доручала нести на своїх плечах непомірний тягар відповідальності за усе, що відбувається на її безкрайніх просторах. Ці жінки повинні були вистраждати щастя не тільки для власної родини, а й для усього людства. Як це довелося зробити неписьменній селянській жінці Марії з однойменного роману Уласа Самчука.
Хто ми є? Народ чи чернь? Нація чи маса? Перед нами постають ці емоційно-схвильовані питання, в яких відчувається пристрасть письменника-патріота та непідробна щирість і схвильованість.
Пресвята Діва Марія — особлива постать у всесвітній історії людства і в свідомості багатьох поколінь. У духовній історії України Марія Богородиця відіграла посутню роль. Вона, очевидно під впливом католицької Польщі, досі вважається покровителькою України. Створено безліч ікон із зображенням Марії Богородиці, до яких у своїх молитвах про захист і допомогу звертаються віруючі. Діву Марію вважають символом невинності, чистоти і материнства.
Улас Самчук написав десять романів, у яких відобразив трагічні події української історії першої половини XX століття. Найвище досягнення письменника — трилогія "Волинь". У частині "Війна і революція" Самчук розповідає про трагедію українського села, через яке проходять ворогуючі війська.
