До недавнього часу І. Франко був відомий у першу чергу як письменник і громадський діяч. Уважалося, що ніжні почуття були не властиві цій людині із залізною силою волі. Робота, робота й тільки робота. Твори І. Франка видавалися сотні разів в Україні і за кордоном, зокрема в наш час вийшли 20- і 50-томні видання. Та спадщина генія українського народу навряд чи поміститься у ста томах. Проте великий Каменяр був людиною з палким серцем, яка все своє життя прагнула кохання, справжнього, великого, всеперемагаючого.
Серед багатющого літературного здобутку І. Франка збірці "Зів'яле листя" , що з'явилася друком 1896 року, належить особливе місце, адже у всій світовій літературі, мабуть, важко знайти більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої життєвими негараздами і трагічним коханням. "Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння душі людської, — писав:
Іван Якович Франко написав велику кількість прозових творів, у тому числі понад 100 оповідань. Найбільше оповідання з життя галицького селянства, яке він добре знав, бо сам з нього вийшов і не поривав з ним зв'язків до кінця свого життя.
Поезія І. Франка "Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє..." наділена чарівною притягальною силою. Вона не просто служить об'єктом читацької насолоди, а зачаровує читача, приголомшує його своєю глибиною й завершеністю. Основна тема твору — творча трагедія митця — розробляється в оригінальній художній формі.
Загальновідомо, що будь-який мистецький твір набуває особливого значення, коли він має на собі відбиток авторської біографії. Завдяки цій особливості постать автора стає ближчою до нас, зрозумілішою, дорожчою, бо ми сприймаємо тоді твір як відвертість, щиру сповідь друга.
Провідною темою повісті І. Франка "Перехресні стежки" є тема кохання молодого адвоката Євгенія Рафаловича й Реґіни Твардовської. Рафалович приїздить у справах в галицьке повітове місто, як ми читаємо на початку твору. У цьому місті він знайомиться зі Стальським, дружиною якого є Реґіна, - юнацька любов адвоката. Розв'язкою сюжетної лінії є те, що автор подає далі історію любові людей, котрі бачились востаннє 10 років тому.
Іван Якович Фpанко... Hе зажди я спpиймала його належно. Пpочитавши не одну його збіpочку, я стала поpівнювати його з Фаустом. Тільки Фpанкові на початку життєвого шляху відкpилося те, що геpой Гете пізнає напpикінці життя, але хіба уникнув дух нашого поета тих особистих мук і тpагедій, pозчаpувань і скоpбот, чеpез які пpоходить Фауст? Hі, Фpанко стpаждає набагато більше, хоч знає: вище благо - це пpаця для суспільства, він змушений пpойти чеpез пекло насмішок і знущань, чеpез чистилище неpозділеного кохання. Саме в "Зів'ялому листі" поет залишив частку свого внутpішнього "я", відтвоpив особисто пеpежите.
Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої нещасливим коханням, як збірка Івана Франка "Зів'яле листя". Кожен її рядок - це частка душі поета, це іскра великого, найчистішого почуття, що схвилює будь-яке людське серце. Ліричний герой драми - це людина з ніжною, вразливою і, разом з тим, багатою душею та сильним характером.
У збірці «Зів'яле листя» талант І. Франка розкрився новою гранню. Він постав перед читачами як тонкий лірик, психолог, знавець людської душі. Багато віршів збірки мають народно — поетичну основу. У збірці переважають інтимні вірші, в них І. Франко розкрив трагедію людини, закоханої без взаємності. У «Зів'ялому листі» поет відобразив багато особистих переживань, але ліричного героя збірки не можна повністю ототожнювати з її автором.
Творчість І. Я. Франка — надзвичайне досягнення нашого літературного слова. Він написав першу українську соціально-психологічну драму — "Украдене щастя".
