Як на мене, думка про те, що хтось має право засудити людину й поставити на ній тавро «без права виправдання» лише за одну - єдину помилку, якої ця людина припустилася, хибна. Спробую довести виправданість моєї позиції.

Ще раз і ще раз перечитую фразу великого сина нашого народу Олександра Довженка й розумію, що в ній доконечно просто й лаконічно сформульовано «великий секрет» того, як людство може врятуватися від «вірусу знелюдніння», про який ми мали б набагато частіше говорити нині, аніж про віруси імунодефіциту чи «свинячого грипу».

Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро.

Не можу не погодитися (як і більшість людей) з думкою, висловленою Бернардом Шоу, про те, що вміння людини виносити самотність і отримувати від цього задоволення є великим даром, який у цьому світі не кожен здатний мати. Тож далі спробую довести, що погляд на людську здатність насолоджуватися самотою як на неабиякий талант має під собою ґрунт.

Я цілком погоджуюся з висловленою видатним українським мислителем і громадським діячем М. Драгомановим думкою про те, що чиста справа вимагає того, щоб вона була зроблена тільки чистими руками. Приєднуючись до думки Михайла Драгоманова й ставлячи на меті довести її істинність, передусім хотіла б визначитися з тим, що я матиму на увазі під досить узагальненими й метафоричними словосполученнями «чиста справа» та «чисті руки».

Ці віршовані рядки народилися, щойно я побачила слова Я. Райніс, у яких просто й логічно висловлено той погляд на людське життя, яким я намагаюся керуватися у власному бутті. Чому саме таким поглядом?

Я повністю згодна з думкою Я. Райніса про те, що світ відповідає усмішкою тоді, коли ми самі усміхаємося йому. Ця впевненість ґрунтується на моїй вірі в те, що все в цьому світі взаємопов'язане: як ти ставишся до людей, так і вони ставляться до тебе, наскільки ти поважаєш і цінуєш світ, настільки ж і він поважає й цінує тебе.

Із чого починається самопізнання? Мабуть, із ставлення до самого себе. Оцінка себе залежить від виховання та від усвідомлення себе в цьому бурхливому світі. Ми всі отримуємо різне виховання. На жаль, роблячи перші кроки самоусвідомлення, ми починаємо порівнювати себе з іншими людьми, насамперед зі своїми ровесниками.

Пісня! Як багато вона важить в історичному, громадському, побутовому, інтимному житті українця упродовж цілих століть! У ній — його минуле, сучасне й майбутнє, його погляди, його світобачення і психологія. У ній найповніше виявилася душа українського народу, яка з піснею росте, розцвітає, в'яне і вмирає.

Наші пращури вважали, що планета Земля — жива. У давніх міфах вона мала навіть своє ім'я. Проте минув час, і планета забула його. Вона забула шурхіт листя, запах чистого дощу, який змивав бруд, а не від якого ховалися. Земля забула подих повітря, прозору воду та імена звірів, що раніше жили. Вона забула навіть своє власне ім'я, бо прийшло суцільне лихо — вірус, що зветься людством.