Мій брат — студент. Він не тільки навчається, а ще й активно займається туризмом, грає на гітарі, сам складає пісні. Разом із друзями він ходить у походи. Намет, рюкзак, фотоапарат і гітара — це те, без чого не може жити мій брат. Коли він повертається з походу, то так цікаво розповідає, що я теж хочу швидше підрости і вирушити з ним у похід.
Якось я залишився вдома один. Робити було зовсім нічого, і тому я вирішив подивитись телевізор. Взагалі-то я не дуже люблю його дивитись і проводжу вільний час із друзями або за гарною книжкою, але сьогодні гуляти було холодно, а книжка, як на зло, скінчилась. Я перемикав з одного канала на інший, поки не знайшов програму, в якій розповідалось про різні країни. Програма мене дуже зацікавила.
Одного разу я спостерігав дуже цікаву картину. У нашому курнику щось із десяток курочок і один півень. Вельми поважний півень: високий на зріст, з великим червоним гребенем, що аж набік завалювався від своєї ваги.
Настало гомінке літо, і ліс весело зашумів зеленим віттям. В оксамитовому вбранні стоять дерева. Голосно виспівують птахи, перелітаючи з гілки на гілку. А солов'ї аж заливаються від захвату!
Мій друг Василько ще в третьому класі захопився випилюванням фігурок з дерева. А навчив його батько. Я теж зацікавився, думав, що швидко така краса робиться. Але не все так видалося легко.
У мене був друг. Так, був... Сьогодні спогади про нашу дружбу перетворилися на суцільний біль. Та рана кровоточить, і вона, мабуть, ніколи не зцілиться.
Жив-був підручник з української літератури. Був він не новий, а достатньо потертий. За ним вчилися різні учні. Ті, які були старанними, обертали його в обкладинку, не малювали на сторінках. А підручник на знак подяки відкривав їм свої таємниці, допомагав вчитися й отримувати гарні оцінки.
Цілком справедливим, як на мене, є твердження про те, що благодійність є найбільшим виявом гуманності. Щоб довести свою позицію, спочатку спробую розібратися в тому, що ж таке гуманність і в чому вона може виявлятися. На цьому ґрунті в мене з'явиться можливість піти далі й, по-перше, з'ясувати, чи дійсно благодійність є одним із виявів гуманності, і, по-друге, обґрунтувати те, що саме цей вияв є найбільшим, найзначущішим із — поміж інших.
Осіннє сонце ще ледь піднялося над горизонтом, але вдома всі чомусь колотяться: бігають, поспішають, навіть нервуються. Нервуюся і я... Та і як не тривожитися, адже сьогодні я вперше йду до школи. І страшно, і цікаво, і якось незвично. «Уже й не піти б...» — думаю собі.
