Хотілося б розпочати такими словами: «Без роду нема народу». Бо чим сильніший рід, тим сильніші всі разом — народ. Пам'ять про свій родовід — це важливий момент у збереженні національних і моральних традицій. Зараз уже мало знають про те, що в давнину було за обов'язок знати поіменно свій рід до сьомого коліна.
Довгоочікуваного літа чекала вся родина. Після напруженого навчального року Олена намагалася зібратися з думками. Вона вже малювала собі райдужні картини відпочинку далеко від великого міста. Валізи були вже готові, квиток лежав у сумочці, було спокійно на душі. Батьки за день до свого від'їзду запевнили, що з хворою бабусею буде все гаразд. Заспокоївши себе тим, що дійсно нема підстав хвилюватися, Олена взяла речі й рушила до дверей.
Це був звичайний собі олівець, у дерев'яній сорочці жовтого кольору з написом "Конструктор". Такий само, як тисячі і мільйони олівців, що як дві краплини води схожі один на одного.
Олівець — це предмет першої необхідності. Він призначений для писання, малювання, креслення. Складається олівець із графітного стрижня, вміщеного у дерев'яну оправу. Олівець легенький, тоненький, зручний для користування. Оправа зроблена з м'якого дерева, вона має форму циліндра діаметром до семи міліметрів. Оправа пофарбована у рожевий колір. Олівець з одного кінця гостро заструганий, а з іншого має невеличку гумку. Зверху вибито позолочений напис «Промінь. 2М».
Мені дуже подобається спостерігати, як восени з дерев опадає листя. Я помітила, що з різних дерев воно опадає у різний час. Найперше листя опадає з кленів і берізок, а найпізніше — з дуба. Мені здається, що завдяки цьому тривалість листопаду збільшується, і ми маємо змогу довше милуватися красою природи.
Я дуже люблю море. Щоліта, відтоді як мені виповнилося п'ять років, батьки возять мене у Крим — «для оздоровлення». «Оздоровлююсь» я в Криму не лише фізично. Мені здається, що коли я дивлюсь на море, у мене відпочиває душа. І справді, це таке місце, де людина відчуває «у здоровому тілі здоровий дух».
Російський живописець Ілля Юхимович Рєпін писав свою знамениту картину дуже довго. І, кажуть, нею він виразив народне вільнолюбство. Мені здається, художник не просто виразив — він оспівав вільнолюбство, прославив і козацьке молодецтво, і незломлений дух народу.
Михайло Михайлович Божій відомий як майстер портретного живопису, засобами якого намагається розкрити внутрішній світ людини, підкреслити багатство та значущість цього світу.
У нашій школі є Шевченківська світлиця. Там зібрано величезний матеріал про Тараса Шевченка, зберігаються твори поета, його картини. Центральне місце займає «Ювілейне панно Т. Шевченка», виконане заслуженим народним художником України Ф. Панком.
Вперше цей пам'ятник я побачила майже два роки тому на знімку в газеті, і мене вразила його величність. На вершині чотирнадцятиметрової колони, облицьованої мідними плитками, розправив крила триметровий сокіл, а біля її підніжжя стоїть десятирічна дівчинка, обрамована пшеничним колоссям, з піднятими догори руками і зверненим до сонця обличчям.
