На Новий рік люди ставлять у себе в хаті ялинку та прикрашають її. Ця традиція, яка з'явилася в Німеччині, зараз існує в усьому світі. Перед Новим роком кожна людина купує ялинку. Великі ялинки стоять у центральних районах міста, на дитячих майданчиках, у школах та дитячих садках — скрізь у тих місцях, де є діти.
Духовний світ людини. Він глибокий, багатогранний, не пізнаний до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим змістовніше й прекрасніше її життя.
Наші давні предки обожнювали природу і вірили в існування добрих і злих сил у ній. Намагаючись захиститися від зла, люди створили для себе цілу систему оберегів. Що це таке? Берегиня, обереги — це давні добрі символи. З їхньою допомогою народ зберіг свою родовідну пам'ять, історію, культуру.
Сьогодні, повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до забутих джерел, які здавна живили його дух, оберігали чистоту душі, служили добрими охоронцями у повсякденному житті. Наші давні предки обожнювали природу і вірили в те, що весь світ сповнений добрими і злими духами.
Різні люди вкладають в поняття "язичництво" різний зміст. Мало хто називає себе язичником, а капелан з роману Кіплінга "Кім" називав так дев'ять десятих людства. Частіше за все язичництвом називають таке бачення світу, одним з проявів якого є персоніфікація, тобто наділення рисами особистості, усіх елементів реальності.
До прийняття християнства в Київській Русі панувало язичницька віра. Стародавні слов'яни обожнювали природні явища, небесні світили. Вони створили ціле об'єднання богів, перед якими низько схиляли голову. Наймогутнішими були бог неба Сварог, сонця — Дажбог, вітру — Стрибог, родючості й скотарства — Велес (Волос), бог грому й війни — Перун.
Непомітно робиться історія. На дрібному шматочку свідомо живе людина: у сьогоднішнім дні, бо вчорашній уже належить історії. А спереду й ззаду, минуле й майбутнє однаково криють віл людини свою істину. Так малими процесами, зміною днів і ночей творяться епохи, вимирають народи, росте і шириться культура. Все оновлюється і все старіє непомітно. Але вічною залишається пам'ять людська про тих, хто дбав про свій народ, про свою землю, про свою державу.
Головне населення слов'янських міст займалося хліборобством та скотарством, ловами та бортництвом, рибальством та збиранням плодів лісу. Тому культ природи визначав світогляд стародавніх слов'ян. Культ наївний, поетичний, народжений безпосередньою близькістю людини до землі, до природи.
