Умирають співці — пісні залишаються. Інколи трапляється, що ім'я автора губиться серед віків, а пісня живе — стає народною. Люди приймають те, що їм близьке, що хвилює душу і серце.

Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. Навіть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислення приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплення історією і літературою. І хоча учителі і батьки вважають, що у мене нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше.

Я підтримую думку про те, що незгода громадян — це зручна нагода для ворогів. Адже незгода серед громадян робить країну слабкою і беззахисною для ворогів, які неодмінно скористаються такою нагодою.

Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене — і ось я чую ласкаве бабусине:

Ми переїхали в новий будинок, я пішов до нової школи. На превеликий жаль мої друзі залишилися в старій школі.

У світі йде одвічна боротьба двох протилежних сил: добра і зла. Кожна людина на своєму шляху обов'язково зустрічається з їх проявами і після цього набуває життєвого досвіду, мудрості. "Нема мудріших, ніж народ, учителів", - писав поет М. Рильський. Саме народ у своїх численних казках, легендах, переказах завжди підносить тему протиборства добра і зла.

Сиділа на березі річки мавпа. А на дереві над її головою ріс великий ананас. Мавпа його охороняла, нікому не давала підійти, всіх відганяла. Довго вона так сиділа, майже цілий місяць. Посварилася з усіма своїми друзями, бо дуже боялася, що хтось з'їсть її дорогоцінний ананас. Бідолашна мавпа дуже схудла, не відходячи від нього. Незабаром ананас дозрів, вона вже зраділа, що ось-ось з'їсть його. Та раптом ананас обірвався й упав у річку, де його проковтнув крокодил.

Однією з найкрасивіших мов у світі є українська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, та річ не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через віки крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі та багатогранності.

Війна! Якою б вона не була, - це найбільше зло на землі.

Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білолобої Зірочки.