У старих літописах засвідчено: ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичні теми. А кобзарі часів козаччини — прямі їх спадкоємці.

Понад 150 років тому один письменник сказав, що зараз неможливо писати великі твори, досліджувати у подробицях життя, вчинки та почуття героїв. А причина — у науково-технічному прогресі. Усі стали їздити потягом, а не кіньми, всі кудись поспішають.

Україна довгі часи не мала державності, а отже, і державного гімну.

Тризуб — національний символ України. Яке значення вкладалося у це зображення? Єдиної думки вчених на це питання немає.

Якось я поверталася зі школи, коли почався дощ, найсправжнісінький травневий дощ. Мимоволі згадався вірш російського поета Афанасія Фета "Люблю грозу в начале мая..." Дощ спочатку немов ішов сторожко, випробував на стійкість молоде листячко, травицю, а потім як пустився у танок! Пролунав гуркіт грому.

Я поверталася додому з тренування. Ідучи дорогою до тролейбусної зупинки, я почула позаду себе якісь легкі кроки. Оглянувшись, побачила цуцика, риженького, з довгими вушками і якимись дивними очима: темно-карими, глибокими, тривожними.

Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. їх п'ять, і кожна заповнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дерев'яні столи з двома стільцями біля кожного.

Яка оманлива часто буває зовнішність людини! Є дуже гарні люди, але лихі й недоброзичливі. Мені здається, що їм не допоможе їхня зовнішня краса — їх однаково ніхто не буде любити.

Національний характер - це "дух" народу, найглибші його прояви, які об'єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає.

Ми живемо поряд зі струмком. Це справжня оаза у центрі великого міста. Мені подобається ходити до струмка по воду. Вона чиста, «м'яка» і добра на смак. Чай, заварений на цій воді, дуже смачний.