Відлитий з металу солдат застиг на гранітному постаменті, встановленому на високому кургані. Його зображення ми бачимо на картині видатного художника О.О. Широкова "Безіменний герой".
Сказати правду, будильник я ненавиджу з раннього дитинства. Зовсім маленьким я прокидався найчастіше, коли мене будила мама словами: "Уставай, будильник уже дзвонив". Одного разу я спробував відмовитися і сказав мамі, що дзвоника не чув.
Будинок моєї бабусі Насті знаходиться в слобожанському селі Петрівка. Сама будівля мало чим відрізняється від інших у цьому селі. Будинок невисокий, на вулицю виходять три вікна, інші — на подвір'я й у сад. До оселі впритул підступають вишневі, яблуневі, абрикосові дерева. А гілки яблуні лежать просто на даху.
Я народилася і живу в місті, мої батьки теж городяни. Люблю своє місто, дорогу, якою ходжу до школи, невеликий стадіон біля будинку, де нерідко граю з друзями у футбол. Поруч з будинком — метро і великий старий парк. Коли я в ньому гуляю, мені здається, що от-от з'явиться з заростей чарівник і скаже, що може виконати одне з моїх бажань. Тоді б я сказав, що хочу мати будинок у лісі.
Моя мама — художниця, вона малює ілюстрації до дитячих книжок. У нас вдома є кілька видань, які вона ілюструвала. Це і збірки українських народних казок, і збірка "Казки народів світу", і "Дитяча енциклопедія". Мої улюблені казки "Телесик", "Рукавичка", "Пан Коцький". Тварини, яких мама малює, завжди дуже симпатичні.
У слові "добрий" — рідний, слов'янський корінь. Він пов'язаний не тільки із сучасним поняттям доброти. Згадаймо, як часто зустрічається це слово в російській народній поезії, у творах російських письменників і поетів. "Добрий молодець", "добрий кінь", "добрі справи", "добрі люди" і т.д. Могутні добрі молодці захищали країну і народ від чужоземних ворогів і своїх Ідолів Поганих, їхні добрі коні були вірними товаришами в бою, добрі справи народних героїв оспівувалися в билинах. "Поспішай на добру справу", — говорить російське прислів'я.
В Україні є міста, назви яких схожі кінцевою частиною, а словники фіксують написання цих частин не однаково. У чому ж річ? Десь закралася помилка? Поміркуймо разом.
Якось нещодавно я почув вислів А. П. Чехова, за яким окреслюються головні ознаки вихованих людей: вони поважають людську особистість, завжди м'які, ввічливі, поступливі; не брешуть навіть у дрібницях; вони не метушливі; якщо мають у собі талант, то поважають його. Але не цей перелік позитивних рис привернув мою увагу. Мене вразили подальші рядки: "Тут потрібна безперервна денна й нічна праця, вічне читання, штудіювання, воля... Тут є цінною кожна година".
Бути чи здаватися? Що легше, зручніше? Звичайно, здаватися. Навіщо працювати над собою, домагатися чогось, якщо можна просто зображувати бурхливу діяльність і розповідати друзям і знайомим про свої неіснуючі успіхи? Тобі будуть заздрити. Ти будеш здаватися щасливим. А чи потрібно це тобі?
