Батько мене, трапляється, лає за безладдя на моєму письмовому столі. І я майже не ображаюсь, бо я то якісь речі кину на стіл, то зошити і підручники абияк лежать, так що іноді не одразу знаходжу те, що потрібне. Прибратися на столі або у книжковій шафі — все руки не доходять.
Біблія є книгою книг. У ній можна знайти відповіді багато питань. У вигляді притч в ній розповідається про ті або інші вчинки людини, про добро і зло, байдужість і жорстокість, про благополучних і нещасних людей, про відчуття, які долають їх у каверзних ситуаціях.
Ім'я Валерія Лобановського, футболіста, заслуженого тренера, відоме сьогодні всій Україні. А починав він грати у звичайній команді старшокласників міського відділу народної освіти. У 1957 році вперше брав участь у чемпіонаті країни. Серед футболістів виділявся золотистою шевелюрою і високим зростом, якого, до речі, чомусь соромився. Виділявся серед інших проте не цим, а цілеспрямованістю і працелюбністю.
Давним-давно це було. Маленьку дівчинку Марію батьки привели до Єрусалимського храму. Це означало пояснити дитині, що таке храм, хто такий Бог, з'єднати її життя з Його світлим ім'ям. Так Марія вперше побувала в священній глибині храму, і навіть не знала, що саме вона, коли виросте, стане матір'ю Ісуса Христа. Служба священика вразила маленьку дівчинку і заронила в її душу урочисте світло любові до Бога.
Відома українська художниця Катерина Білокур залишила нащадкам неперевершені картини, що були визнані у світі. Одним з чудових полотен є "Цар-колос", над яким Катерина Білокур працювала у повоєнні роки.
Я дуже люблю ходити в зоопарк. І скільки себе пам'ятаю, любив завжди. Мені в зоопарку подобається більше, ніж у цирку. А коли приходжу в зоопарк, я швидко пробігаю повз майже всі клітки з тваринами і "на закуску" залишаю зустріч із ведмедями. Не з мавпами, як більшість моїх друзів, а з ведмедями, бурими і білими. Навіть коли ми буваємо в інших містах, я прагну потрапити в зоопарк і відвідати "іногородніх" ведмедиків.
Наш клас я можу назвати великою родиною. Ми навчаємося в п'ятому класі, але знайомі ще з дитячого садочка, бо наша група вся стала одним із класів сусідньої школи. Не завжди ми буваємо зразковими, часто нам роблять зауваження за нашу поведінку. Але коли щось трапляється з однокласниками, ми завжди готові прийти на допомогу, у цьому ми завжди дружні.
До Великодня мої батьки та бабуся готуються заздалегідь. Усю Страсну седмицю вдома панує якийсь піднесено-святковий і водночас урочистий настрій. Мама з бабусею скрізь прибирають, одне слово — готуються до свята. Та найважливішими для всієї родини цього тижня є три події. По-перше, вся родина готується до Причастя у Великий Четвер. Напередодні, у середу, ввечері, мама, тато, бабуся і я йдемо до церкви на вечірню, сповідаємося у нашого духівника отця Павла.
Ще юнаком він вирушив у Мандри з Києва. Звали великого мандрівничого Василь Григорович-Барський. Після навчання в Києво-Могилянській академії він вирішив побувати в багатьох країнах світу й здобути там нові знання. Ці знання мандрівник хотів мати не лише для себе, а також для свого краю — для рідної України.
