Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Україна... І перед нами постає безліч найрізноманітніших образів. Хто згадує безкраї пшеничні лани і блакитне чисте небо, перед ким постане прекрасна Либідь або безстрашний Святослав, комусь будуть вчуватися пісні Марусі Чурай. А хто побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід. Усе це — українські образи, створювані віками.
Сьогодні не тільки багато говорять, але й намагаються зробити, щоб Україна стала правовою державою. Уже є загальновизнаним положення про те, що саме дотримання прав людини лежить в основі формування правової, демократичної держави: не може бути правовою держава, не будучи демократичною і навпаки.
Сувеpенна... Вільна... Така наша Укpаїна нині. Саме за нашої пам'яті з Укpаїни-колонії наpодилася Кpаїна. Складним, довгим, теpнистим виявився шлях нашої Батьківщини до деожавності. Минуле нашої деpжави - тяжке, кpиваве й тpагічне...
Серед найсвітліших людських почуттів — любов до неньки, що дала життя, і до Вітчизни-матері. Україна... Край невимовної краси і тяжкої недолі, неповторної пісні і волелюбного лицарства, край з багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі — її вірні дочки і сини, які своєю любов'ю рятували вітчизну від поневолення і занепаду, від духовного спустошення і зневіри.
Навіть коли стало ясно, що незалежність України - реальність, ще знаходяться люди з високою формальною освітою, які заперечують давню історію української мови, державності, культури. Жаль, звісно, що для цих людей політика важливіша за факти. Саме з фактами ми й матимемо справу. Ми лише побіжно згадаємо декількох вітчизняних громадських діячів різних часів і оцінимо їхній внесок у справу нашої державності.
Людина починається з любові до матері, з уміння любити й шанувати людей. Рідна мама й рідний тато, рідна земля й рідна Україна, рідна мова... Рідний, рідне, народ, рід — однокореневі слова. Ці слова святі. Вони тримають нас на світі й учать любові до нашої України, нашої нації. Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру.
Щасливі ми, що народилися й живемо на чудовій, багатій землі, у славній Україні. Тут жили ще наші прадіди. Тут — корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо.
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
