У кожного мого однокласника, я думаю, є талісман. Це може бути якийсь зо¬всім немудрий предмет, який, на думку людини, дає їй удачу. Наприклад, у Артема Малюка таким талісманом є срібний ланцюжок, який він носить на зап'ясті. А ось у Маші Вакуленко — маленька гумова лялечка. Під час контрольної вона ставить її на парту, і ніхто не сміється. І що цікаво: Маша пише контрольні відмінно. Правда, вчителька математики Оксана Миколаївна сказала, що справа не в талісмані, а в знаннях. І справді, дівчинка сумлінно готується до кожного уроку, і взагалі вона відмінниця.
На уявній золотій полиці в моїй власній бібліотеці ще небагато книжок. Одні прийшли з дитинства — це казки. Інші додаються рік за роком. Іноді я знімаю одну з книжок: мій досвід ширшає, вона вже не відповідає йому. Що залишиться на цій полиці через десять, двадцять років? В одному авторі можна бути певним. Це Станіслав Лем.
Письменників, творчістю яких я захоплююсь, багато. Із світової літератури це Л. Толстой, Ф. Достоєвський, А. Камю, Е. М. Ремарк, серед поетів, звичайно, О. Пушкін, А. Ахматова, П. Верлен. Про світову літературу можна багато говорити. Та звернімося до нашої, української. Із захопленням читаю О. Гончара, О. Довженка, сподобався мені твір І. Багряного "Тигролови", защеміло серце, коли читала "Марію" У. Самчука.
У кожної людини в житті є найулюбленіший письменник або поет. Його твори ми здатні захоплено читати й перечитувати по декілька разів, і вони від цього стають ще більш цікавими та улюбленими.
Журба підіймається хвилею з глибини душі, злітає вище... вище... квилить чайкою, її стогін обривається на найвищій ноті... Аж ось під срібний спів соловейка розцвітає небаченої краси квітка, розливаючи навкруги дивний аромат. Ім'я цієї квітки — Радість. Незабаром кришталево чисте тьохкання солов'я навіває серпанком сум, від якого солодко щемить серце. Пісня соловейка розсипається низкою мерехтливих перлів і зачаровує все навкруги. У цій пісні поєднались Журба і Радість, вони сплелись в єдине ціле, і роз'єднати їх неможливо.
Я навчаюсь у музичній студії і давно вже полюбляю класичну музику. Особливе натхнення викликає у мене "Місячна соната" Бетховена. Бетховен — геніальний німецький композитор кінця XVIII — початку XIX ст. Він умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена музикою душа. Його "Місячна соната" вражає глибиною почуття і могутністю музики.
Мистецтво... Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси почуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, когось чарівний спів виконавця.
Серед усіх музичних творів мені найбільше подобається "Місячна соната" Бетховена. Бетховен був тонким ліриком, геніальним композитором, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена образами, ідеями, зранена нещастями і переживаннями душа.
Вона примружує очі, ліниво потягується, а потім несподівано плигає прямо мені на зошит. Сидить і виразно дивиться на мене, неначе про щось хоче сказати. Я вже знаю, про що, тому кладу ручку і покірливо йду на кухню, щоб нагодувати мою маленьку чотириногу подругу. Не встигаю озирнутися - вона вже сидить біля своєї миски і дзвінко муркотить.
