Звичайно прийнято вважати, що герой — це той, хто врятував людину, яка тонула, або виніс з палаючого будинку дитину, — таких людей навіть нагороджують медалями. Але, на мій погляд, герой — не обов'язково той, хто здійснює такі значні, а часом навіть відчайдушні вчинки. Героєм можна вважати і того, хто здатний здобути перемогу над самим собою. От, наприклад, така історія.
Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
"Козак Мамай" — картина невідомого художника. На передньому плані ми бачимо портрет козака. Мабуть, він відпочиває після довгої дороги. Надворі вечір, тільки світла смужка над обрієм свідчить про те, що сонце сіло нещодавно. І степ вкриває синє вечірнє небо.
Слово "козак" означає "вільний воїн". Козаки були об'єднанням воїнів-селян. Вони жили в південних степах Росії і України біля великих річок — Дону і Дніпра.
Козацтво, оспіване в піснях і думах, збережене в легендах, наснажувало не одне покоління романтичними уявленнями про незвичайну мужність, рішучість, сміливість; плекало в душах юнаків певний ідеал, до якого слід прагнути.
Дитя — це найпрекрасніший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. "Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим", — писав Т. Шевченко. Чуттєвий обов'язок, що з дня народження існує між матір'ю та дитиною, дістає вічне відбиття у зворушливо щирих колисанках.
Багато людей не розрізняють колядок і щедрівок. Ці обрядові пісні виконують лише в певний період — на різдвяно-новорічні свята. Скажімо, колядки співають, починаючи з Різдва й до Водохрещ, себто з 7 по 19 січня. Натомість щедрівки виконують лише протягом тижня — від Нового року й до Водохрещ.
Різдво — одне з найдавніших свят. Зі старих часів народ любить і шанує це свято. Саме тому свято Різдва супроводжують старовинні народні звичаї. Вечір напередодні
