Я дуже люблю географію. День за днем я роздивляюся глобус, але моєї улюбленої країни чомусь немає. Ця країна Існує тільки в моїй уяві. Я називаю її Країною Пестливих Слів і охоче подорожую нею. Тут кожного зустрічають особливо тепло й лагідно. Спробую розказати про Країну Пестливик Слів більш докладно.
Зайшла я одного разу до крамниці "Усе для щастя". З подивом розглядала усілякі товари, що тіснилися на її полицях, і, нарешті, вибрала собі аж чотири речі. Зараз я розповім вам про них.
Людина не отримує ім'я від батьків випадково. Щось у цьому звичаї вибору імені для дитини є загадкове, таємниче й красиве. Чи то це йде від вибору за церковними святцями, коли ім'я прив'язується до дня якогось святого і ним нарікають дитину, а далі цей святий стає ангелом — охоронцем; чи то від довгого обговорення в колі рідних і спільного рішення назвати дитину тим чи іншим іменем, особливо в пам'ять славетних предків.
Сама природа подбала про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. Красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око.
Коли я ходжу по місту, або їду в транспорті, я люблю вдивлятися в обличчя людей і прагнути зрозуміти, про що вони думають, чим займаються. Звичайно, точно я дізнатися не можу, наскільки правильні мої висновки.
Рідна мова — це мова нації, мова предків, яка пов'язує людину з її народом, водна — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов'янських мов. Вона ніби ллється струмочком і звеселяє душу. А іноземці, побувавши в Україні, відзначають її ніжність, витонченість і милозвучність. І це, мабуть, справді так, бо за мелодійністю вона посідає друге місце у світі.
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї?
Доказом цього є те розшарування суспільства за матеріальним статком, яке наразі спостерігаємо навколо. Люди працюють часом і багато, але отримують мізерну платню. Отож вони не можуть дозволити собі купити фрукти, м'ясо, інші якісні продукти, тоді як для когось це не проблема. Чому це так? Та саме тому, що завжди існували й існуватимуть люди, для яких за грошима людини не видно.
