У жодному місці я не читаю з таким задоволенням книги, як у бабусиному будинку з мансардою. Саме там, у мансарді, житловому приміщенні на горищі під схилом даху, знаходиться домашня бібліотека. Моя бабуся — вчителька і збирала свою бібліотеку довгі роки, ще будучи студенткою.
Книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. У моєму житті книга завжди посідала важливе місце. Я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. Згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. Які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.
Якщо сучасна людина знає легенди та історію народів, які давно щезли, їх закони, філософію та науку, якщо твори античних письменників дійшли до нащадків та стали початком, витоком європейських літератур, то відбулося це тільки тому, що слово усне перетворилося на Письменне Слово. Воно викарбувало людську пам'ять і пронесло те, що пам'ять зберегла, крізь час.
Не так уже давно, наприкінці XX століття, вчені прогнозували зникнення книжкової культури взагалі. Мовляв, навіщо книги з паперу, якщо тепер існує можливість всю Національну бібліотеку записати на один кристал! Так, можливості інформаційних технологій сьогодні сягнули так далеко, як не заглядали навіть наукові фантасти. Але книги залишаються і ще довго залишатимуться великим надбанням культури.
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Книжка... Для одних людей — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.
Книги учать нас жити. Ми вчимося багатьом речам, читаючи книги. Є різні види книг: романи, розповіді, повісті, казки, байки, вірші, п'єси, мемуари, атласи і підручники.
Святослав — єдиний син княгині Ольги. Про його хоробрість знали всі сусідні держави, бо князь усе своє життя провів у походах, у полі, зі своїми воїнами, які дуже любили мудрого ватажка.
Кобзарі — то мандрівні музиканти — співці. Часто вони були сліпі, і їх водили білим світом хлопчики — поводирі. Тихою ходою мандрував кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, та оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах — піснях.
Із чим асоціюється у вас слово «кобзар»? Це щось таке з давнини, коли ще жив Шевченко, або коли ще козацька вольниця гуляла по Запорожжю. А може це зображення на картині сліпого дідуся з кобзою в руках, а поруч з ним — хлопчика-поводира.
