Імена, тобто назви, мають багато частин мови. Імена предметів (це означає — їхні назви) мають іменники, наприклад: земля, вітер, Україна. Ці частини мови відповідають на питання: хто? що? залежно від того, означають вони живий чи неживий предмет.
Порожній клас. На вікнах — сучасні штори зі світлих пластинок, котрі називаються жалюзі. Над дошкою — транспарант: «Мова Пушкіна, Тургенєва, Толстого — велика й могутня». На стінах — портрети цих та інших російських письменників. За всіма ознаками — кабінет російської мови та літератури.
Слово "інстинкт" має два значення. Перше — вроджена здатність здійснювати потрібні дії у незвичайній ситуації, наприклад, інстинкт самозбереження, друге — внутрішні почуття, наприклад, зрозуміти що-небудь інстинктом рідної людини. Ніколи не можна підкорятися стихійним діям натовпу, інстинктам. Інстинкт іноді справді потрібен людині, але ним треба розумно керуватися.
Щоб ми там не говорили про духовну вищість людини, про її здатність мислити, аналізувати поодинокі факти, ділитися інформацією з іншими, про вроджену здатність кохати, ненавидіти, піклуватися, зраджувати тощо, незаперечним залишається одне: десь там у підсвідомості, у якомусь її верхньому шарі в кожній людині сидить тварина. Ця тварина забезпечує людині безпеку життя, продовження роду, іншими словами, керує і керується інстинктами. У цілому інстинкти виконують у житті людини роль позитивну, але коли ми мріємо про демократичне суспільство незалежних особистостей, всі ці утопічні думки і сподівання перекреслює один єдиний інстинкт — інстинкт натовпу.
Поняття "інтелігенція", "інтелігентність", на відміну від так званих "вічних" понять, з'явилися в нашій мові порівняно недавно, в 60-х роках XIX століття. Інтелігентами називали людей, що були зайняті розумовою працею, на відміну від тих, хто був зайнятий працею фізичною. Спершу вважали: інтелігентна людина — це та, яка здобула гарну освіту, багато читає, знає іноземні мови. Але можна все це мати і бути неінтелігентним, а можна мати те, що називається природженою, внутрішньою інтелігентністю. І не основне при цьому — диплом про вищу освіту. Ця якість — інтелігентність — наявністю диплома не визначається.
Ми живемо в світі, який сформувався за багатовікову історію розвитку народів різних країн, культур, мов. Ми не можемо жити, не спілкуючись з іншими людьми. Кожний народ використовує те, що придумали інші.
Відомий композитор, піаніст і диригент Ісаак Осипович Дунаєвський народився в Україні, в Полтавській області, вчився в Харкові, працював у драматичному театрі завідувачем музичною частиною.
Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Нестор ще застав тут славетного Феодосія Печерського. Юнакові пощастило на розмови з велемудрим старцем, і він потім залишив для нащадків світлий образ цього освіченого й чистого чоловіка, який дбав про благо рідної землі й хотів щастя для кожної людини в ній.
Класики залишили нам багато мудрих висловлювань про працю, про її красу і принесену нею радість, про її необхідність і користь: "Праця створила саму людину" (К. Маркс), "Праця облагороджує людину" (В. Бєлінський), "Без праці не може бути чистого і радісного життя" (А. Чехов), "Тільки в праці велика людина" (М. Горький).
