Нещодавно між учнями п'ятих класів нашої школи відбувся конкурс на краще знання звичаїв українського народу.

У тому, що знання — сила, ми переконуємося на кожному кроці. Вранці прокидаємося, бо задзвонив будильник. Хіба без знань можна було створити його?

1. Г. Сковорода. "Алфавіт, або Буквар світу" містить виклад провідних позицій філософського вчення автора, в тому числі і щодо науки, навчання, педагогіки.

Краса людини. У чому вона? У гарному волоссі, тонкій талії, у ході, легкій, як вітер, у очах... Очі. У них небокраєм сходяться зовнішня і внутрішня краса людини. Недаремно ж кажуть, що очі - дзеркало людини, у них можна побачити душу, її красу. І не через довгі пухнасті вії, не через безодню блакиті очей. А тому що вони вміють говорити і сказати можуть більше, аніж мовлення.

Існує незаперечна істина: "Краса врятує світ". Кожний розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він вбачає силу краси. То можуть бути безсмертні мистецькі шедеври, що налаштовують душу на величне. Або неперевершено! краси рідні краєвиди, які надихають людину на гідне життя та вчинки. Для мене сила життєдайної краси міститься у злитті воєдино зовнішньої та внутрішньої краси самої людини. Тільки така особистість здатна збагачувати життя суспільства, віддаючи йому все найкраще, що в ній є.

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.

Під час відвідин художньої галереї мене дуже вразила картина В.Д. Полєнова "Золота осінь".

Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив від¬разу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.

Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив від¬разу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.

Пам'ять людська... Ти могла б вбити нас, коли б не було рятівної здатності забувати. Багато малих і великих подій заховала ти назавжди в своїх архівах. Та є сторінки історії, є такі дати, що ніколи не припадуть пилом забуття, бо перейняті вони болем не одного покоління.