На сьогодні в Україні склалася неблагополучна екологічна ситуація. Складається враження, що нашій владі взагалі байдужа ця проблема. Ніхто не звертає уваги на довкілля. Хоча, звісно, не все залежить від влади. Екологічна чистота, екологічна стабільність залежать певною мірою як від кожної людини зокрема, так і від усієї нації загалом, адже ми самі несемо величезну відповідальність за здоров'я всієї планети. А починати піклуватися потрібно з найменшого: не смітити, не рубати дерева, не забруднювати воду тощо.

"Земля - наша мати всіх годує", - говорить українське прислів'я. Мені здається, що в ньому відбито ставлення українського народу не тільки до землі, а й взагалі до всього навкілля: рослин і тварин, до річок і степів, до підземних багатств і повітря. Щиро шануючи все це, навіть складаючи певні ритуали, присвячені життю довкілля, наш народ ніби доводив свою невід'ємність від природи, залежність від неї.

I. Земля — колиска людства.
II. Зв'язок людини з природою.

Сьогодні ці тривожні рядки звучать для кожного з нас як сполох, як заклик, як наказ і нинішнім поколінням, і майбутнім, і всьому людству. Поняття Земля для всіх нас нерозривно пов'язане з її природою. Туманний ранок і осінній день, гречане поле і літній степ, солов'їний гай і вишневий садок, озера і океани, пустелі і джунглі — усе це зливається в єдиний образ Землі — наш спільний дім.

Людина та Земля... Промовляю ці слова і відразу відчуваю, як щось гойкнуло у грудях Дуже болісно чомусь стає від того, що розумієш, наскільки люди занедбали Землю, віддали її на поталу усім можливим "шкідникам" — . атомним станціям, підступним нітратам, бездушним заводам... Куди не кинеш оком — скрізь бачиш занедбані поля, зруйновані хатини по селах, пересихаючі річки та навіть цілі моря. Усюди гинуть риба та тварини, зникають з лиця землі рослини, кудись щезає чисте повітря. І ллють на землю кислотні Дощі, і з'являються нові озонові дірки, і зростають чомусь дуже великі полуниці чи картопля. Наша планета наче натягла на себе страшну маску, в якій і сама себе почуває ніяково, та й нам від цього не дуже добре.

Земля — це планета, ґрунт, країна, держава. Земля — це надія, радість, достаток, життя, щастя. Але земля — це і господар твоєї душі, це і... злочин.

Зима в моєму місті не приносить радості нашому дворовому собаці кличкою Черниш. У нашому дворі кожний під'їзд опікає свою дворнягу. Наш — Черниша.

Здалеку ліс здається довгою темною смугою. Коли ми під'їхали до нього на лижах, виявилося, що ліс зовсім інший.

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім'я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба.