Ця тема - водночас проста й складна. Проста, бо немає людини, яка б не могла б сказати, що таке хліб. Складна, бо надто символічною є ця річ для всіх нас.

Творцями та зберігачами народного епосу були кобзарі. Джерела свідчать, що за часів Київської Русі існували співці, які виконували твори на історичні теми, "співали славу" воїнам-князям. Кобзарі, нащадки легендарного Бояна, й були охоронцями бойової слави народу. Багатьох із них віддавали у навчання до старих кобзарів ще хлопцями. Засвоївши науку, вони перебували на Січі як звичайні козаки.

Красива й щедра душа українського народу виявляє себе в традиціях, обрядах, віруваннях, святкуваннях.

Існує давня легенда. Два Будівельники везли тачки, наповнені камінням. Одного з них спитали:

Куди поділися римляни? Рим стоїть на місці, Вічне місто зберігає витвори стародавніх часів, але римлянин не йде вулицями. Тут живуть італійці. Римлян нема: вони втратили свою латину, свою мову, змінили її на іншу, хоч і близьку, проте іншу — і народу не стало.

Езопівською називають замасковану алегоричну мову, коли думки висловлюють, не вдаючись до прямого конкретизування. Це роблять ще й тоді, коли намагаються чогось уникнути, наприклад, цензури або щоб не накликати гніву можновладної особи чи її оточення на якесь висловлювання чи судження. А іноді ще й тому, що в такому вигляді якась ідея стає більш зрозумілою, доступною, вона ніби таким чином викристалізовується й легко здобуває собі прихильників.

...Нарешті настала весна. Я радісно зустрічаю першу траву, що, мов курчатко, продзьобується крізь ще холодну землю. Очі мимоволі вихоплюють у небі пташиний політ, наче танок, і довго-довго стежать за ними. Я знаю: ще трохи — і навколишній світ буквально вибухне буянням весни! Трепетно й ніжно зазеленіють кущі й дерева, кольоровими краплинами розсиплються по землі перші квіти, в неосяжно блакитному небі летітимуть до болю рідні птахи, що повертаються додому, сонце розіллється вулицями рідного міста і заблищить у струмочках, вінках, очах людей.

1. Фольклор. У календарно-обрядових піснях народ утілив спостереження за природою, своє уявлення про життя природи і відобразив найважливіше: усе життя людини пов'язане з природою, з її циклами, сівбою та збором урожаю. Тому й славить народ і цвіт садів і трав, і налите стигле зерно, і всю землю, матінку-годувальницю.

Нещодавно ми всім класом відвідали Історичний музей. Це двоповерховий будинок стародавньої будови, знаходиться в центрі міста. Біля його входу стоять танк і гармата — як бойові символи військової доблесті наших дідів-прадідів, що захищали нашу землю від фашистських загарбників. Зрозуміло, що танк і гармата були на полях боїв, але давно перетворилися в пам'ятники.

Краєзнавчий музей — місце, де зустрічаються сьогодення і минуле. Коли проходиш по його залах, то відчуваєш, як дух часів, що пішли, наповнює тебе.