Як стати видатною людиною? Перш ніж відповісти на це питання, треба з'ясувати, хто взагалі належить до видатних людей і які критерії відбору. Згадаємо видатних людей у різних галузях нашого життя. Яна Клочкова, Андрій Шевченко, Олександр Понамарьов, Данило Яневський, Святослав Вакарчук, Людмила Гурченко...
Мова — це засіб спілкування між людьми. Без неї не може розвиватися культура, наука, техніка, неможливі будь-які зв'язки між окремими людьми, людськими колективами, між країнами. Завдяки багатій яскравій мові художньої літератури ми уявляємо те, чого ніколи не бачили і, може, не побачимо: далекі країни, їхню природу, життя та побут інших народів, героїчне минуле нашого народу і навіть майбутнє.
Ми з однокласниками дуже любимо вечорами кататися на роликах по центральній алеї парку, де наставлено безліч лавок. Одного разу в мене сталася якась аварія з ковзаном, і я присів поруч із дідусем із пишними білими вусами й добрим поглядом очей. А ще я звернув увагу, що на його піджаку було багато орденських планок. Він відразу видався мені таким добрим і симпатичним. Тому я не був здивований, коли він запропонував:
Віра — моя подруга. У її житті сталася дивна подія. Одного разу у відчинені балконні двері її кімнати влетів птах, як з'ясувалося, — канарка. Як птах міг опинитися на волі, ніхто не знав. Новим місцем її мешкання стала кімната Віри. Батьки моєї подруги купили для канарки клітку. Поставили клітку на широке підвіконня, пофарбоване в білий колір. Коли сонце освітлювало підвіконня, від нього відбивалося сяйво. Це дуже подобалося канарці, і вона починала гратися в клітці.
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
Улітку мене часто будив дріб дятла. Я вставав, підходив до вікна і прислухався, звідкіля доноситься переривчастий дріб. Побачити дятла було не так-то просто. Біля нашого будинку багато різних дерев. Тут і тополі, і клени, а просто напроти вікна моєї кімнати — стара береза. Вона досить висока, з товстим стовбуром. Дятел міг бути і на березі, а міг — і на сусіднім дереві. Дятли в наших краях не дивина.
Я просто дивуюся, якими іноді безсердечними бувають дорослі. У моєї подруги захворіла мама. Дівчинка бігала в поліклініку, в аптеку, майже цілу ніч просиділа біля хворої. Наступного дня у класі ми писали твір.
Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали.
Цілий рік ми з мамою проводимо в Журавлівському гідропарку. Влітку, як усі, купаємось, загоряємо. Восени збираємо жолуді, каштани, незвичайної краси листя, з яких робимо гербарії. Щоправда, вони швидко втрачають свою красу — блякнуть фарби, листя стає дуже крихким. Але мама каже:
