Нещодавно я прочитав оповідання Миколи Вінграновського "Первінка". Цей твір вражає майстерним змалюванням післявоєнної розрухи. У ньому також йдеться про патріотизм і душевну щирість післявоєнного люду.
Микола Вінграновський — відомий український поет, прозаїк, кіномитець. У своїх творах він відтворює художній світ, законом якого є краса. Один із літературознавців писав: "Сюжети його рухаються перебігом почуттів, якими щедро наділяються звірі, птахи, рослини і води..."
Діти війни. Скільки випало на їхню долю! Поневіряння, голод, холод, втрата близьких і рідних. І все це вони змушені були витримати, перенести, всім переболіти, передчасно розлучившись із найкращою порою життя —- дитинством. Війна зробила їх дорослими. Страшним вогняним смерчем прокотилася Друга світова війна по Україні. Сотні знищених міст і сіл, зруйнованих заводів і фабрик, шахт, мільйони загиблих. Поля, засіяні замість жита й пшениці залишками снарядів і бомб.
Уже перша збірка поезій М. Вінграновського засвідчила його непересічний талант і викликала відверте захоплення читачів. Поет охопив своєю увагою Космос, людство, землю, народ, добу, Україну. Саме в цих глобальних вимірах жив його ліричний герой. Поет був непересічною особистістю. Усе, до чого він прикладав свою творчу силу й енергію, розцвітало, розкривалося новими гранями людських можливостей.
Тимофій Бордуляк був священиком і залишив по собі добру пам'ять серед парафіян. Україна пам'ятає його також як талановитого письменника. Тимофій Бордуляк жив поміж селян і тому добре знав їхні звичаї, побут, повір'я. У своїх оповіданнях письменник із великою правдивістю показав життя українського села, створивши образи простих трудівників.
Віктор Близнець присвятив свою повість трав'яним коникам, хрущам, тихо¬му дощеві, замуленій річечці — найбільшим чудесам світу, які людина відкриває у дитинстві. У героя повісті — хлопчика Льоньки з глухого села — багато друзів. Це і Срібний чоловічок, і Сопуха, і Адам, і Ніна. Мама хвилюється, що синові на їхньому кутку і поговорити ні з ким, бо немає дітей. А Льонці байдуже. Він, хоч і сам, та вже побував у печері, побігав у степу, ловив павука. Він встигає і набігати¬ся, і набалакатися вволю. Світ його уяви — багатий і різноманітний. Льонька дуже тонко відчуває навколишній світ. Він уміє чути і бачити те, що недоступне його ровесникам. Ось він приклав вухо до призьби і відкрив новий світ. Шарудіння і шелест народжують в уяві хлопчика комашині школи, святкові палаци з музикою.
Дитинство — це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа — для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ. У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, кузьок, мурашок, метеликів! Будь- який їхній порух — це вияв великого життя природи, який тільки треба побачити — і ти пірнеш у країну пригод і мрій. Саме такими невтомними, уважними спостерігачами є діти.
У повісті "Звук павутинки" В. Близнеця діють небагато персонажів, проте світ, змальований письменником, є широким та неосяжним, чарівним та загадковим — саме таким, яким його уявляє Льонька.
Повість В. Близнеця "Женя і Синько", що вийшла 1974 року, одразу ж стала помітним творчим явищем в українському письменстві. Її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами (на зразок шведської казки А. Ліндгрен про Карлсона). У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше ми з ним знайомимося, тим глибше розуміємо, що він уособлює собою національну мудрість життя, наступність і зв'язок поколінь та вічні загальнолюдські істини. Саме розмови із Синьком виявляють усі найтонші відтінки характеру Жені.
Повість В. Близнеця "Женя і Синько" вийшла в 1974 році, і одразу ж стала помітним творчим явищем в українському письменстві. Її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами. У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше читач знайомиться з ним, тим стає більш зрозумілим, що цей чортик є уособленням національної мудрості життя, наступності і зв'язка поколінь, тому що він говорить про вічні загальнолюдські істини. Саме розмови із Синьком виявляють усі найтонші відтінки і характеру Жені.
