Колись давно, в ранньому дитинстві, мама розповідала мені казки, герої яких, як мені здавалося, знаходилися десь тут, поряд, у тем ній кімнаті, а на день ховались у шафах, за буфетом, книжковими полицями...
Зі світлими душами і чистими помислами змальовані жінки в романі В. Барки «Жовтий князь». Це дружина головного героя — Катранник Дарія Олександрівна, його, мати Харитина Григорівна та дочка Оленка.
Василь Костянтинович Очерет (літературний псевдонім — Василь Барка) народився у селі Солониця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року. Батько після поранення на фронті Першої світової війни змушений був продати ділянку землі й переїхати до Лубен. Василь почав вчитися в духовному училищі («бурсі»), котре після революції було реорганізоване на «трудову школу». 1927 року він закінчив педагогічний технікум за спеціальністю учитель фізики і математики і виїхав на роботу до шахтарського селища Сьома Рота (нині м. Нижнє). 1928 року В. Барка виїхав з України на Північний Кавказ і вступив на українське відділення філологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту, який і закінчив 1931 року.
У 1989 році Василь Барка написав передмову до роману "Жовтий князь", у якій визначив три взаємопов'язані ідейно-тематичні лінії твору, три його структурні плани: реалістичне змалювання трагедії родини Мирона Катранника під час голодомору; передача внутрішнього, психічного стану людини, яка гине від голоду; духовний вимір зображуваних подій.
Людина — найзагадковіша у світі істота, яку Бог наділив душею і розумом. І в своїх діях вона керується саме цими чинниками, що роблять людину вищою за тваринний світ. Але людина — частка природи і цього тваринного світу, і може статися так, що звірячі інстинкти переважать її людське єство. І тоді це вже не людина, а ходяча істота, запрограмована на виконання певних дій, і її не турбує питання, для чого вона прийшла у цей світ і яку мету в житті переслідує.
Роман В. Барки "Жовтий князь" - перший в українській літературі великий прозовий твір про голодомор 1933 року. (Василь Барка - український письменник. Переживши страшні роки голодомору 1933 року, після еміграції за кордон написав роман "Жовтий князь" про ці страшні події. Назва роману символічна: образ Жовтого князя - це образ демона зла, який завдає руйнації і спустошення, смерті.)
Жовтий князь... Хто він і чому жовтий? У романі В. Барки "Жовтий князь" — це збірний символічний образ, це втілення зла і насильства, рудий ящір тоталітарної системи, який через своїх посланців у 33-му році минулого століття приніс в Україну голод, смерть, руїну.
Голодомор 1932—33 рр. — одне з найстрашніших явищ в історії нашої держави. Тоталітарна система винищила велику частину українського народу, а багато людей на все життя запам'ятали жахи цих років. Одним зі свідків страшних подій був письменник В. Барка. Довгі роки він носив у собі тяжкі спогади, але згодом відобразив їх на папері у своєму романі "Жовтий князь".
Коли іноді замислюєшся, скільки страшних подій припало на долю нашого народу протягом XX століття — аж страшно стає! Репресії, що викосили цілу генерацію талановитих письменників, придушення українського слова, вільної думки, громадянського руху... Але події 1933 року стали чи не найтрагічнішими, бо стосувалися усього народу, це лихо не минуло жодної селянської родини, але ж це були прості трудящі люди, закохані у труд, у рідну землю, чуйні одне до одного, до сусідів та близьких. У чому ж вони були винні?!
Робота над романом "Жовтий князь" була для Василя Барки нелегкою, бо ті страшні картини голодомору, які він бачив вочевидь, гостюючи у брата на Полтавщині в 1932 році, знову і знову виринали з глибин пам'яті, знову і знову мучили його зболіле серце. Тому в романі й відтворені оті найпекельніші сторінки української історії - сторінки страждань, відчаю, гріха, смерті. Василь Барка прагне в своєму романі показати болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка нищить усе світле й гуманне на шляху досягнення своєї мети.
