Теми й сюжети для своїх творів Степан Васильченко брав із життя народу, яке добре знав. З оповідань та повістей письменника постають селяни-бідняки, а також типові постаті сільських інтелігентів, передусім учителів.

Життя та доля С. Васильченка. (Степан Васильченко - це літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка (1879-1932 рр.)- С. Васильченко - людина високої моральної краси, на долю якої випало багато випробувань. Навчаючись у Глухівському учительському інституті, пішов учителювати. Отак і прожив життя, працюючи вчителем і пишучи твори, бо мав особливий дар: бачити і помічати в житті людей основне і відтворювати його на папері. І як письменник, і як учитель з великою любов'ю і відповідальністю ставився до своїх обов'язків. Його кредо були слова: "Народ, на мою думку, більш достоїн того, щоб з нього брати теми для художніх творів...".)

Як народжується талановитий письменник? Чому його світобачення відрізняється від світосприйняття пересічної людини? На ці питання можна знайти відповідь в уривках з повісті С Васильченка "У бур'янах", де художньо змальовано дитинство видатного українського поета Т.Г. Шевченка. Характер свого героя, його духовний світ повістяр подає в розвитку.

Як народжується талановитий письменник? Чому його світобачення відрізняється від світосприйняття пересічної людини? На ці питання можна знайти відповідь в уривках з повісті С Васильченка "У бур'янах", де художньо змальовано дитинство видатного українського поета Т.Г. Шевченка. Характер свого героя, його духовний світ повістяр подає в розвитку.

Творча спадщина Степана Васильченка дає читачам і дослідникам багатий матеріал для роздумів над вічними проблемами життя, що досить своєрідно й оригінально втілилися в його творах. Не залишався письменник байдужим і до проблем сучасної йому дійсності. Працюючи вчителем, він спостерігав життя дітей, які втратили своє дитинство внаслідок ситуації, що склалася на той час у державі. Він співчував таким дітям, і його почуття виливалися в оповіданнях для дітей. Не менше вражало письменника усвідомлення проблемності реалізації своїх бажань, мрій, планів, хисту в тогочасному устрої життя, що прагнув рівняти всіх однією міркою. Степана Васильченка хвилювала проблема загибелі народних талантів, неможливість реалізації свого таланту з тих або інших причин. У своїх творах він не раз намагався вирішити цю проблему, знайти відповідь на питання: "Чому гинуть талановиті люди, чому їхнє життя не складається?". Цій проблемі присвячено його твір "У панів", але більш гостро вона поставлена в повісті "Талант".

Степан Васильченко — літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка, людини складної особистої долі, що присвятила не тільки свою творчість, а й життя народові, його освіті, розвитку, зміні світогляду селян. Він був не тільки письменником, але й учителем, жив серед селян, добре знав усі їх проблеми, біди, а свої твори писав не про якихось абстрактних селян, а про тих людей, що оточували його. Тому й образи його героїв такі реалістичні, правдиві, без прикрас, бо письменник дійсно був знавцем народної душі.

Як зазначав О. Гончар, "Проза С. Васильченка знаходить шлях до сердець читачів передовсім тому, що вона правдива й поетична, зігріта почуттям поваги до людської особистості ". Повість " Талант " характеризується глибоким проникненням в психологію людини, ліризмом, пластичністю образів. Тепле почуття пронизує кожне слово, що зображує трагічну долю талановитої сільської дівчини Тетяни.

В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX - початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов'язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника.

Багата талантами наша земля. Якщо перерахувати нам відомих, то вийде великий список. А скільки залишилося невідомими, бо з тих чи інших причин не змогли реалізуватися?! Такою є і героїня повісті С. Васильченка "Талант".

Душа нашого українського народу наділена лагідністю, природним тактом, тонким розумом, поетичним світовідчуттям, здатністю жартувати. Саме маючи на увазі ці особливості національного характеру, і створив Степан Васильченко образи людей, яким властиве почуття гумору ("Свекор"), змалював життєві комічні ситуації ("Басурмен").