Бурхливим і важким був початок XX століття: це і перша революція, і політична реакція після неї, і роки важкої експлуатації та зубожіння селян, заробітчан та робітників, і спроби соціального протесту, що ставали тим частішими, чим нестерпнішими були умови життя. Все це відбулося у творчості багатьох письменників, і одним з них був Володимир Кирилович Винниченко — талановитий прозаїк, драматург-новатор, політичний діяч.
Володимир Винниченко - виняткова постать в українській літературі та історії. Новеліст, романіст, драматург, публіцист, поет, митець-маляр і одночасно політичний діяч. Його твори уже на початку XX ст. перекладали багатьма мовами. У центрі його художніх пошуків завжди була Україна та болючі проблеми української нації.
У багатьох казках, байках, оповіданнях розповідалось про протиставлення добра злу. Але В. Винниченко в оповіданні "Федько-халамидник" показав це на прикладі двох хлопців так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, відчуваєш симпатію, повагу до нього, як до особистості.
Прикро, що майже 30 років Україна не читала твори великого майстра, новатора української літератури В. Винниченка. Жорстокий час змусив талановитого митця залишити Україну, до останніх днів жити за кордоном. Але талант не може бути мовчазним. Працював, багато писав з надією, що минеться, настануть часи, коли його твори продовжать своє життя на рідній землі, серед тих, для кого творив і про кого розповідав у своїх романах, драматичних творах, оповіданнях. Мала проза В. Винниченко - це понад сто оповідань.
Прикро, що майже 30 років Україна не читала творів великого майстра, новатора української літератури В. Винниченка. Жорстокий час змусив талановитого митця залишити Україну, до останніх днів жити за кордоном. Але талант не може бути мовчазним. Працював, багато писав з надією, що минеться, настануть часи, коли його твори продовжать своє життя на рідній землі, серед тих, для кого творив і про кого розповідав у своїх романах, драматичних творах, оповідання. Мала проза В. Винниченка - це понад 100 оповідань. І в цьому жанрі новатор зумів майстерно поєднати українські та європейські традиції. Зокрема, в багатьох оповіданнях крім традиційних проблем, письменник розв'язує проблему жінки як особистості. Якщо у творах його попередників жінку було змальовано приниженою, переляканою, позбавленою права на самоповагу, то в оповіданнях Винниченка бачимо зовсім новий погляд на жінку: жінка і світ, жінка і мораль, краса як мірило цінності особи. Він примушує всіх по-новому подивитися на місце жінки в якісно оновленому суспільстві.
Початок XX століття увійшов в історію України як "смутний час", коли починалися селянські бунти, підпали й погроми панських маєтків, нових форм набирало політичне життя. Об'єктивним і уважним літописцем цього часу став Володимир Винниченко - активний політичний діяч і видатний письменник. Зі сторінок його ранньої прози постала ціла панорама українського "низового" життя: сільський тік, панські будинки, солдатські казарми, гурти заробітчан, студентські товариства. Читаючи ці твори, ми пересвідчуємося, що в центрі уваги письменника - натовп, людські маси як цілісний організм із притаманними йому законами. І тут же Винниченко ставить наступну проблему: показати взаємини вождя і цього натовпу, роль і місце кожного в суспільстві.
Одним з головних принципів творчості Винниченка є його незмінне прагнення до життєвої правди. Із позиції активного політичного діяча він відверто змальовує життя українського суспільства доби першої російської революції на сторінках малої прози. Ці тривожні роки вражали соціальними контрастами і конфліктами, змінами у психології й свідомості людей. Для письменника все це було багатогранним і дуже цікавим матеріалом для художнього осмислення і втілення у творах. Саме глибоке знання матеріалу, проникнення у його життєву суть і допомогло, на мій погляд, Винниченкові створити психологічно переконливі сцени і образи, точні характеристики і деталі.
"Салдатики!" Замуштровані, покірні виконавці наказів командирів і самого царя, а все ж рідні, свої, вихідці із селян, робітників, бідняцькі, вдовині сини. Саме до них із криком душі звертається Явтух, ватажок сільської громади, герой оповідання В. Винниченка «Салдатики!!» І саме таку назву обирає автор для свого твору. Проживши все життя чесно, за законами християнської моралі, не зробивши нікому зла, Явтух не розуміє, як можна стріляти в безневинних, доведених нуждою та голодом до відчаю, людей. І вважає, що в подібних випадках в інших селах солдати «стріляли, бо не знали правди, а знатимуть — не стрілятимуть».
Володимир Винниченко найбільш відомий в Україні як письменник і політичний діяч. Понад п'ятдесят років його життя присвячені українській літературі та боротьбі за українську державність. Немало випробувань випало на його долю. Кількаразове ув'язнення у Лук'янівській тюрмі за політичні переконання, перебування в дисциплінарному батальйоні, на нелегальному чи напівлегальному становищі, вимушені еміграції. І попри все — багата й напружена літературна творчість. Тож не дивно, що ці дві найбільші пристрасті — політика і література — дуже часто взаємно впливали одна на одну.
