Багатостраждальна моя Україно... Мученицька доля випала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє знеможене тіло, а ще більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажали тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду.

В українській літературі немає такого письменника, у творчості якого не була б змальована Україна: її природа чи то історія, народ, або його побут та культура тощо. Образ України присутній і в романі Івана Багряного "Тигролови", але змальовано його дещо по-новому, нетрадиційно.

І. О.Довженко — найвидатніший митець і культурний діяч світу, класик українського мистецтва і літератури, носій ідеалів добра і краси.
II. Кіноповість "Україна в огні" — твір про трагедію українського народу за часів фашистської навали.

Як палко треба любити Україну, яким чесним та мужнім бути, щоб написати "Україну в огні"! У своєму "Щоденнику" за 26 листопада 1943 року Довженко зробив такий запис: "Мені важко од свідомості, що "Україна в огні" - це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо". Через те, що весь твір з першого до останнього рядка пронизаний правдою, його замовчували так довго. Тільки 1966 року уперше кіноповість було надруковано, але й після такої довгої мовчанки у ній було багато цензурних купюр. Жаль, що за життя автор не побачив свого твору. Ця кіноповість у творчій біографії Олександра Довженка посідає особливе місце, це один з найкращих його творів.

Поема "Кавказ" є одним із кращих зразків політичної сатири на царизм колишньої Росії. Поема була прямим закликом до боротьби всіх поневолених народів, в тому числі й України, яка на той час входила до складу Російської імперії.

У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю - і раптом бачу тендітну гілочку полину. Він висох, кришиться, вже немає того соковитого сивого блиску, а запах його зостався, тонко б'є в ніздрі, струменить, здається, просочуєшся його духом і думками-спогадами. Згадую, як цвів полин, золотисто-сивою гіркотою серед літа і осипався пізньої осені дрібненьким темним насінням. Яка дивовижна стійкість, яка живучість! Чи не так і народ наш, земля наша українська, сто разів толочена, топтана ворожими кіньми, січена і рубана чужими мечами, стріляна із автоматів і танків, вистояла у тих битвах і живе, гонить з дужого кореня нове пагіння, нове життя, хоча часом і не надто впевнене.

У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю - і раптом бачу тендітну гілочку полину. Він висох, кришиться, вже немає того соковитого сивого блиску, а запах його зостався, тонко б'є в ніздрі, струменить, здається, просочуєшся його духом і думками-спогадами.

Ще зовсім недавно слово "діаспора" було мало не лайливим. Офіційна пропаганда насаджувала думку, що за кордоном здебільшого живуть ті українці, які зрадили рідну землю. Та час довів, що це - люди складної долі, наші співвітчизники, яким так само, як і нам, дорога Україна. Різні обставини, події змусили їх покинути свої рідні землі, але вони ніколи не забували їх і завжди бажали своїй батьківщині кращої долі. .

Джерела свідчать, що ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичні теми, а пізніше їх прямі спадкоємці - кобзарі. Микола Васильович Гоголь вважав їх за охоронців бойової слави України.

Бароко — літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI—XVIII століть. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. Таке поєднання «непоєднанного» і стає однією з найхарактерніших барокових рис. Типовими рисами бароко є також інакомовність і ускладненість. До того ж, від твору вимагалася багатоплановість щодо можливості різних його тлумачень.