З Україною в серці. (Є. Маланюк 48 років прожив в еміграції - це життя поза Україною, але з нею в серці. Тому центральним образом його лірики є образ України - її доля, її історія.)
Справжніми поетами народжуються. Неможливо вивчитися ні на Шевченка, ні на Шекспіра. Доля сама обирає митців. А чи здатні вони оцінити цей дар, скористатися ним уповні, чи здатні, якщо потрібно, піти тернистими шляхами генія? Історія має приклади того, як обдаровані особистості з тих чи інших причин занедбали свій талант, ішли на компроміси із совістю, ставали "придворними співцями".
Трактування минулого України під контролем комуністичної партії (перша повість "Палій" (1954): Мазепа — зрадник, Палій — патріот і герой; згодом автор сыса переоцінка твору; історична правда: прагнення Мазепи визволити Україну з московського ярма).
Олександр Довженко в своєму "Щоденнику" записав: "Мені важко од свідомості, що "Україна в огні" - це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо". І сама назва твору "Україна в огні" готує читача зустрітися з трагедією народу, печаллю, сумом і смертю.
І. Володимир Сосюра — співець рідного народу (присвятив творче життя своєму народові, розвитку його культури, рідної мови, любій Україні: "Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю!").
Олександр Олесь творив у складних умовах піднесення визвольної борні рідного народу, що завершилася 1917 року проголошенням державності України та її трагічного краху. На його творчість вплинула трагедія українського народу, який не знайшов у собі сили визволитися з-під колоніального ярма, і болісні переживання серця, відкритого до краси і любові, але змушеного постійно сприймати удари зла. М. Грушевський зазначав, що в поезії О. Олеся відбилися настрої передових кіл громадянства: "Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка!"
У мальовничому куточку нашої України, на Чернечій горі, спить вічним сном наш незабутній Тарас Шевченко. Внизу несе свої води могутній Дніпро, а з гори видно і "лани широкополі", і милу його серцю Україну. Як мріяв, як заповідав...
Т. Г. Шевченко народився в Україні. Тут минуло його дитинство серед вишневих садків і струнких тополь, серед людей, гноблених і нещасних, яким був і він сам, але красивих душею, добрих і співучих. Добро і зло він бачив на землі свого дитинства, рай і пекло, і відчував свою єдність з Україною, з її народом. Все це стало часткою його самого. Він справді вийшов з народу, жив з народом, всіма своїми думами і почуттями був з ним міцно і нерозривно зв'язаний.
