Твір "Історія Русів" був уперше опублікований у 1846 році. Його невідомий автор осмислює історію українського народу з часів сивої давнини і до 1769 року. Події описані у хронологічній послідовності. Спочатку і втор розповідає про походження східних слов'ян. Вагоме місце в історії Української держави він відводить козацтву, бо саме воно було захисником свого народу, боролося проти внутрішніх і зовнішніх ворогів.
Поема "Мойсей" — вершинний твір І. Франка, окраса і гордість вітчизняної літератури. Це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини вождя і народу в процесі наполегливого шукання "обітованої землі", про могутні сили мас, здатних висунути із свого середовища в процесі визвольного руху проводирів, що приведуть до перемоги. Це притчево-алегоричне осмислення історичної долі українського народу, трагічних шляхів його духовного розвитку. У трактуванні образу Мойсея І. Франко неперевершений у світовій "мойсеані".
Творчість Уласа Самчука заслуговує на велику увагу і високу оцінку. Він талановитий прозаїк, який прожив довге і напружене життя, вимірюване 82 роками, що збіглися з добою буремних історичних потрясінь для українського народу. Особливо чутлива душа, як барометр відгукувався він на найтрагічніші, найскладніші події в житті України, хоча жив за її межами, гонимий, невизнаний, довгий час забутий, бо заборонений.
. Історичні передумови тріумфального поступу поеми І. Котляревського "Енеїда". (Наприкінці XVIII ст. нарешті прийшла в Україну доба живого слова. 1798 року вийшли в Петербурзі три перші пісні "Енеїди" Котляревського, яка на той час була свіжою талановитою переробкою поеми римського поета Вергілія. Котляревський свідомо скористався живою українською мовою, давши поштовх розвиткові українського письменства.
Батьківщина... Скільки емоцій і почуттів, радощів і переживань закладено у цьому слові! Відірвавшись від рідної землі, людина, мов відірвана від рідного ґрунту квітка, душевно в'яне, засихає.
"Бояриня" — це єдиний драматичний твір Лесі Українки, написаний на тему історичного минулого України. Створила його письменниця під час перебування в Єгипті, і, як зазначають дослідники, у цьому є своя закономірність — ностальгія породжує звертання до української тематики. Героїня цього твору Оксана Перебійна також тужить за рідним краєм, як і сама авторка.
Драматична поема Лесі Українки "Бояриня" увійшла в літературний обіг зовсім недавно. Вона навіть не входила до зібрань творів письменниці, про "Бояриню" не писали критики, історики літератури. Що ж крамольного було в цьому творі, що радянська цензура його не визнавала?
З далекої Колими линуло до нас слово Василя Стуса, поета забутого, розіп'ятого, але незломленого. Ця людина жила заради рідної землі, безмежно вірила їй, хоча підлабузники, що мали у той час владу в своїх руках, намагались будь що позбутися чесних речей вірного патріота. Тому і довелося йому більшість свого життя — двадцять три роки з призначених долею сорока семи — провести дуже Далеко від рідної домівки, за ґратами.
Важким було життя українського поета, вірного патріота нашої Батьківщини, люблячого сина та батька Василя Стуса. Його не захотіли прийняти урядовці, для яких одкровення поета видавались ганебними і страшними, хоча насправді вони лише намагалися зняти полуду з очей українців. Разом з тими урядовцями наче й Україна відмовилась від свого сина...
Забутий, скований путами неправди, він жив, мріючи про рідну землю — знедолену, закуту в кайдани. Таку, як був він сам. І крізь колимські морози линула його душа до рідної України, яка завжди ввижалася йому ненькою, та на той час була мачухою. Хто "він"? Він — Василь Стус, поет-патріот, який витримав усі незгоди життя заради щастя рідної землі. Тому навічно залишився він у пам'яті вдячних нащадків, залишився жити у слові.
