Олександр Довженко - кінодраматург, режисер, письменник, художник, патріот своєї землі. Всім, що створив письменник, він завдячує народові, з якого вийшов. І в центрі його творів - історична доля народу, осмислення його краси і духовної величі.
Що таке «Щоденник» О. П. Довженка? Це збірка окремих розрізнених записів письменника більше ніж за десятиліття. З точки зору логіки це, мабуть, важко назвати художнім, літературним твором. І все ж це твір, причому мистецький, високохудожній, бо пронизаний наскрізною гуманістичною ідеєю, освітлений любов'ю автора до життя, до людини. Разом із тим проникнутий гострим осудом жорстокої тоталітарної системи, яка нівечила народ фізично і морально, приводила його до жахливого рабського становища.
Творчість Олександра Довженка — явище масштабне, багатогранне, має світове значення. Тільки та людина, яка глибоко любить свій народ і живе його болями, може так талановито відобразити історичну долю нації. Яскраві спалахи Довженкової уяви були невпокореними, могутніми, і повністю пригасити їх не вдалося навіть витонченій у своїй жорстокості тоталітарній системі.
I. У своєму "Щоденнику" О. Довженко звинувачує тоталітарну систему з її цькуванням інтелігенції, духом пристосовництва, переслідуванням за любов до свого народу, за любов до України — "вічної вдови".
Кожна людина має право на свою думку, на її висловлення, на втілення своїх ідей у життя. Але ж що робити, коли душі необхідно висловитись, а голос правди може коштувати життя? Тоді українськими письменниками починали створюватися шухлядні твори. Таким був "Щоденник" Олександра Довженка, який по праву може називатися твором мистецтва.
Письменницькі щоденники — це особливий і своєрідний жанр літератури, в якому перед читачем розкривається неординарна особистість митця, його потаємні думки, творчі задуми, переживання, окремі епізоди його біографії.
I. Злочинне нехтування життям людей. (Для О. Довженка завжди найбільшу цінність у житті мала людина. Усією своєю творчістю він принципово відстоював твердження, що людина — неповторна особистість. Тому центральним образом кіноповісті стає Україна та українці. Дуже болить авторові, коли рідний край став руїною, тому ненависть його невгасима до тих, хто топче кованим чоботом рідну землю, паплюжить її, поливає кров'ю. Найстрашніше — це бачити дітей-калік, зґвалтованих дівчат, скупі старечі батьківські сльози над могилами дітей. Все це — Україна в огні. Це — найтрагічніші сторінки Великої Вітчизняної війни.)
"Україна в огні" — надзвичайний твір. Пронизливий, справжній, живий. Жодного фальшивого слова, жодної нещирості, сама тільки правда про людей, про історію, про людські душі. Коли читаєш його, аж сльози на очі навертаються.
Мабуть, немає жодної української родини, якої б не торкнулася проблема війни. Не обійшло це лихо й Олександра Довженка на довго закарбувалася в мою пам'ять фраза із "Щоденника" талановитого митця і людини з великої літери: "Україну знає той, хто був на її пожарах". Він — був... Можливо, саме цьому відтворив усю правду війни у кіноповісті "Україна в огні".
