На мою думку, мало хто так палко любив свій народ, свій рідний край, як любила його Леся Українка. Недаремно і псевдонімом своїм взяла вона ім'я народу, назвалася його донькою. У багатьох її поезіях відлунює біль серця за рідний розтерзаний край.

У драматичній поемі "Бояриня" Леся Українка звернулася до складних, суперечливих подій II половини XVII століття і висвітлила їх в основному на тлі сімейного життя, звичаїв, побуту козацької старшини та російського боярства.

Нелегким був шлях українського народу до революції. Ставалося так, що відразу приймали її люди, але виходило і так, що вона призводила до трагедії. Болем озивалося це у серці Юрія Яновського, і, як плід його роздумів, народилася новела "Подвійне коло", котра потім увійшла до його відомого роману "Вершники".

Немало написано творів про братовбивчу війну в Україні в 1919 році. Але яскраво І правдиво описати ці події вдалося небагатьом письменникам. Одним з таких співців епохи був Юрій Яновський. Роман "Вершники" — твір дещо незвичайний. Він складається з восьми новел, пов'язаних між собою ідеєю, темою та героями. Кожна частина немовби виступає новим ракурсом у розгляді тієї самої проблеми: "Заради чого люди однієї держави воюють між собою, убивають один одного?" Доходить до того, що брат убиває брата, бать-ко— сина. І все це заради служіння ідеї. Це справжня трагедія для держави.

Роман великого українського письменника-романтика "Вершники" присвячений показу боротьби українського народу проти зовнішньої і внутрішньої контрреволюції в роки громадянської війни в Україні.

Без минулого немає майбутнього. Минуле сховане в глибині нашої пам'яті, воно з нами, нікуди не поділось. Оглянешся, придивишся і бачиш, що ця подія вже відбулась і минула. "Хороша наука історія, от тільки учні в ній погані", — жартують історики. Все нові і нові покоління людей повторюють помилки своїх предків, йдуть по зачарованому колу, хоча й намагаються це коло розірвати. На чому тримається людський рід?

Відомий український письменник Юрій Яновський увійшов у літературу як натхненний романтик революції. В його романі "Вершники" розповідається про братовбивчу війну на Україні в 1919 році, яка стала першою віхою в переліку трагедій, що випали на долю українського народу після революції 1917 року.

Роман "Вершники" — один з кращих творів Юрія Яновського — полонить читача романтикою грізного дев'ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, "Вершники" прекрасні героїко-романтичним духом: "О дев'ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по силі, незламний по волі, клятий і ніжний, наріжний і вузловий, безсонний дев'ятнадцятий рік!"

Ішов 1919 рік... Братовбивча війна... Батько іде проти сина, а син проти батька... Страшні часи, часи горя і крові. І страшні вони ще тому, що події ці розгорталися в Україні з жахливою силою. "Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а ґелґання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою, ось і розбіглися всі по степу..."

Юрій Яновський став відомим саме завдяки роману "Вершники", який був написаний ідеологічно правильно, тобто віддавав хвалу більшовицькій партії. Особливість цього роману — це своєрідність його будови: він складається з окремих новел. Та через всі новели червоною ниткою проходить тема трагедії українського народу, яка полягає в занепаді загальнолюдських цінностей, розпаді роду, родини заради якихось нових реалій життя.