Вічна загадка любові... Саме вона породжує прекрасне і вічне на землі, звеличує людину, робить її щасливою чи приносить душевний біль. Скільки існує людство, нерозгаданою залишається таїна почуттів, що надихають художників і композиторів, скульпторів і поетів.
Видатний український письменник Олесь Гончар, аналізуючи творчість Степана Васильченка, зазначив: "Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись і в творчості Васильченка, і в його життєвих вчинках". Це. чудові слова до життєпису автора повісті "Талант". Степан Васильченко завжди відстоював власні гуманістичні принципи, власні погляди на призначення літератури взагалі. Прискіпливі критики не раз дошкуляли письменникові своїми заполітизованими несправедливими судженнями. З їх точки зору, Васильченко, переживши революцію і громадянську війну, не мав права писати про тих же селян, про вчителів та дітей, про споконвічне жагуче прагнення народу до світла й щастя.
Драма "Бояриня" вводить читача у складний період української історії - добу Руїни. Цей надзвичайно важкий для українців час XVII століття був співзвучний державницьким змаганням в Україні на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичні твори про епоху Руїни: "Бояриня" Лесі Українки, "Гетьман Дорошенко" Людмили Старицької-Черняхівської, "Сонце Руїни" Василя Пачовського. Зрозуміло, що публікування твору, у якому художньо відтворені суспільно-національні взаємини України і Росії, не дозволялося радянською цензурою. "Бояриня", написана 1910 р. у Єгипті, прийшла до українського читача лише недавно.
Існує велика кількість літературних версій складної долі Мазепи, і не буде перебільшенням зазначити, що він став одним з яскравих персонажів світової літератури. Особистість гетьмана привертала увагу багатьох письменників, починаючи від Вольтера, Байрона, Гюго, Словацького, Рилєєва, Пушкіна до Руданського, Старицького, Лепкого, що неодно-значно відтворювали образ складної й нерозгаданої людини.
1. Радісне очікування Василька (чекав новорічного свята — Різдва, бо батько пообіцяв поставити ялинку). 2. Що змушений був зробити батько Василька і чому? (через бідність вирішив продати ялинку).
Великі міста... Скільки ними поглинуто доль, розчавлено душ, скільки моральних падінь бачили їхні скляні бездушні очі-вікна, — не перелічити. Однак, як метелики на вогонь, летять-поспішають люди до Очікуваних радощів, легкого цікавого життя, а можливо, і до слави.
В українській літературі початку XX століття з'являється новий герой — герой-письменник, який із глухого закутка їде "завойовувати" місто як омріяну ним райську територію, котра, ймовірно, дасть йому змогу реалізувати свій потенціал, розвинути талант, утвердитися, стати відомим, визнаним. Як бачимо, тема твору доволі актуальна в наш час: тисячі молодих людей із глухих провінційних містечок, занедбаних, забутих владою, із маленьких селищ у пошуках кращої долі їдуть у великі міста. Лише одиниці досягають своєї мети, для решти ці "пригоди" закінчуються доволі печально.
Роман Уласа Самчука «Марія» — один із найдовершеніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективізацію й голодомор. На прикладі життя однієї родини письменник показав страждання всього народу.
I. Історія написання твору У. Самчука. (Роман-хроніка У. Самчука "Марія" відтворює найскладніші етапи історії перших десятиріч XX століття - революція 1905 року, імперіалістична війна 1914 року, революція 1917 року, громадянська війна, голодомор 1932-1933 років. Автор показав, як ці історичні події вплинули на життя жінки з ім'ям Божої Матері, як трагічно змінили це життя.)
