Тема кохання — одна з найдавніших у творчості кожного народу. Хвилюючими творами про кохання, сповненими найщиріших людських почуттів, славиться український фольклор. Кохання у народній поезії сильніше родинних стосунків, сильніше смерті. Шекспірівські «Ромео і Джульєта» анітрохи не вагоміші образи, ніж герої українських пісень, бо найпопулярніший мотив, притаманний народній творчості, — це мотив вірності, готовність до самопожертви.
Передові люди вважали кріпацтво несправедливим ладом і закликали до боротьби з ним. Засуджував надмірну жорстокість та свавілля поміщиків і український байкар Петро Гулак-Артемовський.
Не помилюся, якщо скажу, що кожний український поет у своїй творчості звертався до теми любові до рідної землі. Творчість видатного митця слова Максима Рильського — зайвий доказ тому.
М. Зеров так формулював поетичне кредо М. Рильського: він "досить витончений і складний поет, щоби так легко було його умостити в елементарні формули, як " геть від сучасності!" або " солодкий світ ". І живе він разом із своїм часом, напружено й уважно в околишнє життя вдивляється, уміє помічати останній вираз його обличчя ...Уміє пізнавати в його глибині струю вічно людського, близького всім часам і народам".
М. Шашкевич - активний борець за становлення нової літератури і Наддністрянщини - краю, що був загарбаний австрійцями. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, М. Шашкевич разом із друзями організував літературний гурток "Руська трійця". Молоді ентузіасти взялися примножувати й поширювати твори рідної мови, вивчати історію України, збирати фольклор - такою була програма студентів-патріотів. М. Шашкевич непохитно вірив, що прийде час, коли галичани возз'єднаються зі своїми братами з України.
Минуло багато десятиліть, відтоді як писав свої новели Василь Семенович Стефаник. Уже й часи ніби інші, і життя інше, але його твори досі хвилюють читача. Та що там хвилюють! Кожна новела проймає голову пекучою, як вогонь, думкою, і нема жодної такої, яка б не краяла серце. Примарами минулого встають герої Стефаника, але ніколи не стане минулим те, що захоплює в новелах,— прониклива щирість, людяність кожного твору.
Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю.
Поезія І. Франка "Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє..." наділена чарівною притягальною силою. Вона не просто служить об'єктом читацької насолоди, а зачаровує читача, приголомшує його своєю глибиною й завершеністю. Основна тема твору — творча трагедія митця — розробляється в оригінальній художній формі.
Справжньою патріоткою України є поетеса Ліна Костенко. Вона вибрала долю митця українського слова у тоталітарній суспільно-політичній системі, лояльною до якої аж ніяк не могла бути. Для неї поезія і правда — тісно пов'язані між собою. Служити поезії — служити істині!
Події 1917 року сколихнули всі верстви суспільства. Невизначена, тривожна ситуація сповнювала серце Павла Тичини, хвилювала душу молодого поета, збуджувала порив до творчості.
