В історії України є багато героїчних сторінок. Як відомо, їх писали її захисники — хоробрі, винахідливі, вольові гетьмани, полководці, козаки. Серед них і відважний гетьман Богдан Хмельницький, який на чолі свого війська не раз звільняв українські землі від поневолення польської шляхти.
Україна! Як багато почуттів вкладено в це слово. Яка вона гарна, велична і неповторна! А чого тільки вона не винесла на своїх плечах?! Мабуть, надзвичайно дорога, Україно, твоя земля, коли усвідомлюєш, скільки народу закатовано та замордовано по Сибірах та Соловках за твою волю й незалежність. Невже є ще на світі такий стражденний народ? А яких синів дужих та високочолих вигойдувала ти в своїх вербових колисках і ще змалечку вкладала їм у руки гострі шаблі. Наливайки і Кармелюки, Морозенки і Нечаї, Залізняки і Богуни — де їхні могили, де їхня велична слава? Нам, українцям, казали напівправду про цих славетних лицарів, не раз обзивали їх зрадниками, аби тим самим принизити наш народ, аби нам, прийдешнім поколінням, не було на кого рівнятися.
Ім'я Андрія Малишка по праву занесено в золоту скарбницю світової літератури. Це поет могутнього ліричного обдарування, могутнього, адже надихала митця любов до Батьківщини, до рідної України. Любов до Батьківщини, до рідного дому, до стежин, схожених у дитинстві, до людини — ось основні мотиви творчості поета.
Частину своїх поезій Ліна Костенко присвятила темі війни. Але це, напевне, недоречне слово — "присвятила", бо поетеса вистраждала, сама пережила страшні воєнні роки, свої спогади і душевні болі вона вилила, висповідала у своїх поезіях.
Олександр Довженко увійшов в історію вітчизняної світової художньої думки як самобутній поет екрана і слова. Поєднавши у собі талант режисера і письменника, він своєю феноменальною творчістю збагатив і зблизив ці два види мистецтва — словесного і візуального, відкрив нові, досі незнані можливості в пізнанні і відображенні динаміки нашого життя.
"Євшан-зілля" - це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша и світі. І от гудець іде до Києва за юним паном.
Любов... Якою вона буває різною. Любов до землі, до Батьківщини. Любов до матері, рідних, близьких. Всепереможне та юне кохання до якоїсь єдиної на світі людини. І все це є любов — цілий всесвіт почуття, мудрості, святості, життя.
I. "Вершники" Ю. Яновського - роман про громадянську війну на Україні. (Ю. Яновського справедливо називають новатором в українській літературі XX століття. Він - один із представників неоромантичної течії, мабуть, тому роман в новелах "Вершники" найменший за обсягом і найзмістовніший за тематикою роман про громадянську війну на Україні.) II. Жахливі сторінки історії України на сторінках роману "Вершники".
Тема громадянської війни стала провідною у творчості Ю. Яновського. До цієї теми звертався він у новелі «Чотири шаблі», а потім у романі «Вершники». У чому ж особливість подання цієї теми письменником? Передусім у підході до зображуваного матеріалу.
Братовбивча громадянська війна назавжди залишиться найжахливішою сторінкою в історії України. Заради примарних ідеалів син повставав проти батька, брат убивав брата. Події в Україні розгорталися стрімко, у тому величезному казані революції виварювалися, перемішуючись, людські долі і життя, які втрачали свою цінність. Смерть кружляла над просторами рідної землі, «лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного». Були вони братами, синами старого Мусія Половця.
