Про Лесю Українку написано так багато, що за окремими висловами годі розгледіти людську особистість великої дочки нашого народу. Іван Франко особисто знав поетесу, цікавився її творчістю, писав критичні статті про її окремі твори та збірки і своїм геніальним пером створив образ Лесі Українки як митця, який був налаштований лише на боротьбу.
Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої нещасливим коханням, як збірка Івана Франка "Зів'яле листя". Кожен її рядок - це частка душі поета, це іскра великого, найчистішого почуття, що схвилює будь-яке людське серце. Ліричний герой драми - це людина з ніжною, вразливою і, разом з тим, багатою душею та сильним характером.
Що ми маємо на увазі, коли кажемо: "У цієї людини лірична душа"? Напевно, що така людина співчутлива, здатна глибоко відчувати красу, перейматися чужим горем і щастям, як своїм власним. Такі риси властиві натурам витонченим, інтелігентним. Отже, ліричність — це гарна риса, яку треба виховувати й розвивати в собі. Зустріч з поезією Лесі Українки й допомагає нам у цьому.
Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього "дитина... вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне..." Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке — людська несправедливість. У селі цуралися не тільки Мотрі та її старої матері. Гріх, безневинно скоєний Мотрею, довелося спокутувати її синові. Діти знущалися з Чіпки, не приймали до свого гурту, бо він був для них "виродком", байстрюком. І зростав хлопець невеселим, вовчкуватим, тихим. Уже в дитинстві, коли його за упертість прогнав багатий козак Бородай, Чіпка "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділяла людей на хазяїна й робітника".
Усі роки радянської влади Тичина був визнаним поетом. Його твори регулярно друкувалися, він мав найвищі державні нагороди і літературні премії, сім разів обирався депутатом Верховної Ради, був міністром освіти України у тяжкий повоєнний час і писав безліч панегіриків про всіляких "вождів народів", про "щасливе" життя радянських людей, римував пафосні словеса "ростимо ж ми гей", "наші славні п'ятирічки", "будем, будем бить", "партія веде" та багато іншого. Але все це не повинне затулити від нас щире золото поезії — "О панно Інно", "Розкажи, розкажи мені, поле", "А я у гай ходила". У пам'яті людей залишилося й те добре, що Тичина робив для людей особисто.
Українська поезія тісно пов'язана з життям нашого багатостраждального народу. Така вже доля України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 38 років - П. Грабовському, 42 - Лесі Українці, 47 - Тарасові Шевченко та Василю Стусу. Із 47 років життя в обох поетів вкрадено роки, які провели вони на засланні та в ув'язненні.
Українська поезія тісно пов'язана з життям нашого багатостраждального народу. Така вже доля України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 38 років - П. Грабовському, 42 - Лесі Українці, 47 - Тарасові Шевченко та Василю Стусу. Із 47 років життя в обох поетів вкрадено роки, які провели вони на засланні та в ув'язненні.
Лесю Укpаїнку називають у наpоді дочкою Пpометея, бо саме вона пеpейняла від Таpаса Шевченка і понесла далі естафету пpавди, добpа і людяності. Її ліpика сповнена глибокої пpистpасності, ніжної задушевності, щиpої любові до pідної землі, до свого нескоpеного наpоду.
Іван Якович Фpанко... Hе зажди я спpиймала його належно. Пpочитавши не одну його збіpочку, я стала поpівнювати його з Фаустом. Тільки Фpанкові на початку життєвого шляху відкpилося те, що геpой Гете пізнає напpикінці життя, але хіба уникнув дух нашого поета тих особистих мук і тpагедій, pозчаpувань і скоpбот, чеpез які пpоходить Фауст? Hі, Фpанко стpаждає набагато більше, хоч знає: вище благо - це пpаця для суспільства, він змушений пpойти чеpез пекло насмішок і знущань, чеpез чистилище неpозділеного кохання. Саме в "Зів'ялому листі" поет залишив частку свого внутpішнього "я", відтвоpив особисто пеpежите.
