Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги — альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме.
Сьогодні в Україні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають життя козаків, їх звичаї, традиції, створюють сучасні козацькі загони. Справді, часи козацтва — частина героїчного минулого українського народу. Так в чому ж полягає такий жвавий інтерес до козаків? Чому ж ми, українці, пишається ними на весь світ?
Неоціненне значення для становлення нової української літератури мають твори XVII-XVIII ст. Це козацькі літописи. Дивуєшся авторам цих шедеврів, гордишся своїми предками. Літописці Самовидець, Грабянка і Величко, очевидно самі були свідками усіх тих подій, що переважно в хронологічному порядку подають епізоди історії нашого народу.
Наприкінці XIX століття в місті Львові вийшла друга поетична книжка Лесі Українки (Лариси Косач-Квітки) під назвою "Думи і мрії". Її відкривала поема "Давня казка", у рядках якої щиро й пристрасно прозвучала тема покликання поета, тема його обов'язку перед народом.
Питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. Так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним йдуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
Пpочитавши, а потім пеpеглянувши п'єсу І.П.Котляpевського " Hаталка Полтавка", я зpозуміла, чому вона така "живуча", чому вже дpуге століття не сходить зі сцени. Читач і глядач люблять усіх: від мотоpної Hаталки і до пана возного, який "без пpимісу ухищpенія" заволодіває сеpцем публіки. П'єса пpобуджує у глядача "довічну пpавду духовної кpаси", її сила "в пpостоті, в пpавді і найголовніше, - в любові автоpа до свого наpоду". Hайбільше ця любов виявилася в піснях п'єси, які є і суттю твоpу, фоpмою його існування. Hаpодна пісня, музика були невід'ємною частиною духовного життя наpоду.
І.П.Котляревський дав українській літературі твори, відзначені рисами народності та насичені народним гумором. Перша п'єса нової української літератури "Наталка Полтавка" дістала цілком заслужено назву народної опери, а її сценічне життя почалося ще задовго до публікації. її сюжет відбиває суспільні відносини і типові образи людей — представників простого народу та сільської верхівки. Але мотив віддання бідної дівчини заміж за багатого нелюба і розлучення з бідним коханим можна зустріти й у багатьох народних піснях, що свідчить про типовість зображуваної ситуації.
"Наталка Полтавка" перший драматичний твір нової української літератури, в якому сила і чарівна краса любові до свого народу з самого серця І. Котляревського перейшла у його твір. Ця п'єса виникла саме тоді, коли на терені нашої історії вирішувалась доля української культури. Її поява була тим могутнім весняним громом, що розбудила свідомість нашого народу.
І. П. Котляревський, автор безсмертної "Енеїди", дбав про створення оригінального репертуару для театру, такого репертуару, який би відображав життя українського народу. Свій задум він втілив у двох п'єсах "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник".
