Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів. Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури та мистецтва поет висловив ряд цінних думок в наукових статтях? "Природа і література", "Про людину, для людини". У них митець обґрунтував "благотворний вплив природи на всі ділянки людського життя". Рильський з дитинства кохався у природі, працював збагнути її таємниці:

Довге літературне життя Максима Рильського скидається на невтомний підйом альпініста до вершини. Рильський працював невтомно і безперервно, піднімаючись до високої" простоти у поезії. Допомагала йому і надихала його любов до рідної природи і віра в людину.

"Ну що б, здавалося, слова", — розмірковував Тарас Шевченко більше ніж півтора століття тому і приходив до висновку про надзвичайну силу рідної мови: почуєш, і "серце б'ється — ожива". Адже це духовна схованка народу, в яку віками він складав біль пережитого і досвід свій, і миті щастя, і надії на майбутнє.

Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє — це вічні теми, яких торкалися письменники всіх часів і народів. У радянські часи писати твори, в яких би висловлювалася любов до України, до її народу було неможливо, це б дорівнювало балансуванню на краю глибокої прірви.

Максима Тадейовича Рильського справедливо вважають одним з найбільших і найталановитіших поетів доби 1917—1933 років. Саме в цей період творчість поета досягла вершини, можливо, поет міг би зростати й далі, якби реалії радянського життя не підрізали йому крила, не змусили замінити щирі слова, що йшли від самого серця, на вихвалення влади, політики Москви. Проте, я гадаю, що любов до рідної землі приховати не можна, не можна змусити людину не бажати щастя рідному народу, і ці почуття обов'язково відбиватимуться в поезії.

Максим Рильський — поет, учений, громадський діяч — один із титанів української культури. Радість творчої праці, глибокий патріотизм, ясне світосприймання — усе це було притаманне йому Щирість — це безперечна властивість М.Рильського. Він міг помилятися. Помилятися — це, як відомо, взагалі людська риса, але він ніколи не служив тому, що вважав неправдою.

Перші збірки М. Рильського «На білих островах» (1910). «Під осінніми зорями» (1918) свідчили про те, що в нашу літературу прийшов поет талановитий, обдарований, спостережливий, закоханий у природу і життя. Основні теми цих перших збірок — природа, кохання, мистецтво.

I. Рання лірика Рильського - це поетичне відтворення дум, мрій, сподівань молодого поета. (Максима Рильського, як і багатьох його талановитих сучасників, захоплювали ідеї декадентської літератури. Природа, кохання, мистецтво - основні теми його перших творів. Він показує ліричного героя меланхолійним естетом, до якого чарівні пісні із блакитних небес прилетіли. Та разом із тим у творах відчувається оптимізм і закоханість ліричного героя у природу, віра в кохання і замилування дівочою красою:

В історії кожного народу є видатні особистості, які не тільки підносяться до вершин духовного життя, а й самі визначають ці вершини. Таким був Максим Тадейович Рильський - великий український поет, перекладач, учений-літературознавець, фольклорист, лінгвіст, академік. Та перш за все він поет, який по Праву міг сказати про себе: все моє життя в моїх творах.

Максим Тадейович Рильський — один із кращих українських поетів, творчість якого стала справжньою класикою української літератури. Це був поет, який поєднував у собі найтоншу майстерність ліричного поета з допитливим розумом дослідника. І саме як дослідника його дуже цікавила українська пісня, любов до якої йому передали батьки — мати — проста селянка, що знала безліч українських народних пісень, батько — етнограф і фольклорист.