Тараса Шевченка не випадково визнано фундатором нової українсь кої літератури. Хоча деякі тенденції її розвитку вже можна було побачити в окремих творах деяких письменників, саме Шевченко перетворив українську літературу на явище літератури всесвітньої, його творчий геній ніби подолав звичні кордони. Саме в його творчості найповніше розвинулися засади, що згодом стали провідними для передових україн-ських (і не лише українських) письменників другої половини ХІХ - початку ХХ століть: народність і реалізм, що розкривали справжнє життя в усій його повноті та багатогранності.
Літописи, найвизначніші пам'ятки історичної літератури стародавньої Русі, були написані як хроніки (щорічні записи, аннали) і містять у собі також різний літературний матеріал: оповіді, легенди, біографії та запозичення з візантійських хронік тощо. Літописання на Русі почалося в Києві, а перше літописне зведення, що дійшло до нас у кількох редакціях під назвою "Повість временних літ", було укладене печерським ченцем Нестором близько 1110 р. Йому передували кілька київських (перше приблизно 1039 р.) і новгородських зведень.
Зміст та форма записів. (У літописах розповідалося про події громадського та побутового характеру, описувалися історичні події. Це могли бути і коротенькі нотатки, і детальні оповідання, але вони обов'язково розміщувалися в хронологічній послідовності.)
Історія залишила нам літописи — найдавніші пам'ятки про життя наших предків. Це і Іпатіївський літопис, і «Повість врем'яних літ», «Літопис Київський» та «Галицько-Волинський літопис»... Такі перші пам'ятки — це найдавніший вид історично-мемуарної прози, що містять розташовані у хронологічній послідовності коротенькі замітки й детальні оповідання про історичні події.
Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.
Поетична спадщина Володимира Сосюри багата патріотичними мотивами. Від світанку до кінця свого творчого шляху поет жив піснею про Вітчизну. Жити думами про Батьківщину, складати про неї пісні - найвище покликання співця.
Наше дитинство починається з матері. Вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла— це Книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. І перший усміх до сонця, і перший "добридень" людям — це теж від матері. І оте одвічне: "не вкради", "не убий", "шануй старших", "люби ближнього свого"...
Я стою перед репродукцією — картиною, де змальована жінка-мати, яка схилилася над своєю дитинкою і, мабуть, як і мені колись, наспівує колискову пісню:
Велика, чарівна та країна, із якої приходять усі люди. З неї виходять, а назад не повертаються. Називається вона країною Дитинства. Там починається Людина, її почуття: Любов, Співчуття, Милосердя... Від материнського тепла проростає синівська любов до землі, до людей.
Найбільше почуття, що є в серці людини,— кохання. Коли воно зароджується, то і світ здається прекраснішим, і небо блакитнішим, і люди привітнішими. Воно може змінити людину, зробити її щасливою.
