Василь Симоненко прожив 28 років. Та він назавжди увійшов у історію рідної культури своїм болем за долю України, тривогами за Всесвіт, ліричним звучанням своїх інтимних творів, у яких зворушує краса і щирість почуттів. І хоч інтимні мотиви В. Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними, соціальними, громадянськими, все ж вірші про кохання у його поетичній спадщині займають чільне місце. більшість з них ввійшли до циклу "Тиша і грім", частково - до циклу "Земне тяжіння".
Повість І. Франка "Перехресні стежки" показує в повній мірі політичну й економічну ситуацію, що склалася в Галичині наприкінці XIX—початку XX сторіччя. Перед очима читача постали дуже цікаві типи урядовців і селян. Ще більшої цікавості цій повісті додає любовний трикутник подружжя Стальських і адвоката Рафаловича.
З творів І. Франка перед нами постає образ соціально активного героя, який тісно пов'язаний з народними масами, їх бажаннями, прагненнями. Він прикладає багато зусиль для зросту, хоча й повільного, національної гідності, людської самосвідомості.
Головний герой цієї соціально-психологічної повісті — Євген Рафалович. Він адвокат у невеликому містечку, у якому живе його, колишній репетитор Стальський. Колись, у юності, він (Євген) зустрів панночку на балу, яку потім покохав. Вони не обмінялися адресами і далі Євген нічого про неї не знав. Але йому пощастило зустріти її знову, вона брала уроки музики. Туди ж записався і Рафалович. Вони стали щирими друзями, і хоча Регіна не зізнавалася йому у коханні, але він був дуже щасливий. "Вій не зізнався їй в коханні, не чув від неї подібних слів, не цілував її уст, хіба що при зустрічі і розставанні легенько стискав її руку".
Олександр Петрович Довженко — видатний український письменник,
публіцист, кінорежисер, громадський діяч. Твори його — це живлюща
криниця думок, знань, почуттів, барв, це своєрідний літопис історії
свого народу. У всіх Довженківських творах постійним акордом звучить
неповторна, задумлива і радісна краса мальовничих берегів Десни,
благородство і чесність трудівників землі, серед яких і минуло дитинство
майбутнього митця.
"Зачарована Десна" — це автобіографічна кіноповість, у якій автор розповідає про своє дитинство і рідне село, в якому воно минуло. Це лише підтверджує те, що без минулого не може бути майбутнього, і твір є важливим не лише для самого Довженка, а й для нас. Письменник розповідає від свого імені, а точніше, від імені малого Сашка, тому всі події, що відбуваються, ми бачимо очима дитини. Але разом з тим у повісті присутні й думки дорослого Довженка: аналіз дитячих спогадів зрілим митцем.
Твори великого українського письменника О. Довженка — це живлюща криниця думок, знань, почуттів, барв. Це своєрідний літопис історії українського народу. Окрилений високими ідеалами, закоханий у життя, у велич духу людини —воїна, людини — трудівника, О. Довженко натхненно оспівав поезію і романтику нашої епохи. Про нього написано багато книг, статей, поети йому присвячують вірші, бо, як пише поет І. Гончаренко:
У кожного справжнього майстра є один чи кілька найдорожчих йому творів, випестуваних ним дітей. Це те, чого митець не міг не сказати людству — це його болі, найпотаємніші думки, виношені й пережиті, пропущені через серце. Саме таким твором стала для О. Довженка кіноповість «Зачарована Десна».
