Олександр Довженко - людина, щедро обдарована багатогранними здібностями й талантом. Сьогодні ми навіть вагаємося, кому надати перевагу - Довженкові як творцеві прекрасних кіноповістей чи авторові захоплюючих філософських щоденників, у яких він замислюється над красою і щастям людини на оновленій землі. Довженко писав також оповідання та публіцистичні статті. У всіх жанрах, в яких він виступав, був однаково глибоким і ніжним, мудрим і сміливим, художником і громадянином. У його творах ми бачимо всю велич і красу народної душі. "Я покликаний возвеличувати свій народ". Ціми словами з автобіографії він оспівує свою рідну Україну. Змалював її пастельними, м'якими фарбами в "Зачарованій Десні", грізними блискавками накреслив у "Україні в огні".
Василь Симоненко прожив 28 років. Та він назавжди увійшов у історію рідної культури своїм болем за долю України, тривогами за Всесвіт, ліричним звучанням своїх інтимних творів, у яких зворушує краса і щирість почуттів. І хоч інтимні мотиви В. Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними, соціальними, громадянськими, все ж вірші про кохання у його поетичній спадщині займають чільне місце. більшість з них ввійшли до циклу "Тиша і грім", частково - до циклу "Земне тяжіння".
Вчителі та батьки часто кажуть, що підлітковий вік — найважливіший ужитті людини; якраз у цей час формується характер особистості. Мабуть, краще за чимале коло різних науковців та психологів почував це серцем учитель за фахом, письменник за покликанням Спиридон Черкасенко, що написав оповідання "Маленький горбань".
Поет Павло Григорович Тичина був надзвичайно талановитою і обдарованою людиною: прекрасно малював, мав чудовий голос, грав на багатьох музичних інструментах. І поетом він був незвичайним, самобутнім. Уже перша збірка поета «Сонячні кларнети» одразу здобула визнання читачів. Це збірка пейзажних малюнків-акварелей, це гімн землі, що звучить світло й урочисто. До цієї збірки увійшов і вірш «Гаї шумлять», що став перлиною української пейзажної поезії.
I. Золота пора року - осінь. ("І шумить, і співа жито думку свою"; "де не глянь - колоски. Та всі в златі-сріблі"; "Щось мріє гай - над річкою"; "Горить - тремтить ріка, як музика".)
Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати ці зміни, передавати художнім, словом романтику природи, відчувати себе її частинкою.
Над гарячим степом високе небо та вогнисте літнє сонце. Розкішні квітки горять золотим вогнем. Десь недалеко садок, а в садку яблука, сливи, груші. А ще в садку дуже багато квітів. Саме це запам'ятав із дитинства поет Микола Вінграновський.
Німецький філософ А. Шопенгауер писав, що жінка не здатна до великих почуттів і справ, що її земне призначення — бути лише матір'ю та опорою чоловікові. Але українки вже багато століть своїм життям доводять і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ. Мудра княгиня Ольга, прекрасна Роксолана, талановита Маруся Чурай, хіба не були вони криницею, з якої пили силу? А Леся Українка, Ольга Кобилянська, Катерина Білокур, Олена Теліга, Ліна Костенко..? Величезний список імен тих жінок, що прославили нашу землю.
Повість "Людина" була написана у 1894 році. Вона є відгуком на проблему, яка хвилювала в той час багатьох представників провідної інтелігенції — емансипація жінки. Ця повість — перша в нашій літературі спроба розкрити цю проблему.
