Наприкінці 90-х - у перших роках XX століття І. Франко написав повість "Перехресні стежки", яка стала однією з перших ідеологічних творів в українській літературі і замикала собою лінію перехідного стану розвитку галицької суспільності між старими відносинами і новими гуманістичними ідеалами.
В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці "Зів'яле листя".
Ах, який пан адвокат! Ох, який ідеал, який герой цей Євгеній Рафалович! Бо «селяни горнулися до нього зі своїми кривдами і жалями...» Такий собі позитивний герой, який страждає заради свого народу. Які прекрасні пориви душі! «Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?» Як багато хочеться зробити для простого люду, байдуже, що називають його хлопоманом. Та хто ж заперечує?
За жанровими ознаками "Перехресні стежки" Івана Франка — новітній суспільно-психологічний роман. У ньому поєднувалися традиції ідеологічного роману й .повісті, що складалися в українській літературі у творчості І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка, з елементами психологічного роману в дусі Достоєвського. Історія взаємин головного героя "Перехресних стежок" — "русина", "мужичого" адвоката, радикального діяча Євгенія Рафаловича з його колишньою коханою, з селянами й польською адміністрацією становить зовнішній план твору, який відбиває й персоніфікує ті випробовування, які доводиться переживати новому поколінню радикальної інтелігенції.
I. Поема І. Франка "Мойсей" - вершина поетичної творчості поета. (Це глибокий філософський твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю.)
Із великою любов'ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни.
У першій половині XIII століття монголо-татарські орди, очолювані Батиєм, захопили Київ і попрямували через Карпати в Угорщину. Вояка Батий вогнем і мечем плюндрував землю Галицької Русі. Але мужньо боронився український народ. Про один з епізодів героїчної боротьби наших далеких предків із монголо-татарською ордою розповідає Іван Франко в повісті "Захар Беркут".
Іван Франко у своїй творчості часто звертався до зображення селян і робітників, які через об'єктивні і суб'єктивні причини ставали провідниками народних заворушень. У повісті "Перехресні стежки" письменник виписав образ інтелігента, головною метою якого було покласти своє життя на жертовник щастя людського.
Новела «Сойчине крило» належить до пізньої прози І. Франка. До твору подано підзаголовок «Із записок відлюдька». Проблематика цієї новели має екзистенційний характер, бо автор порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі. Хома — Массіно стає відлюдьком, свідомо відмежувавшись від людей, заховавшись за витворами культури. Він трагічно смакує своє одинацтво, із захватом думає про те, що в нього є окреме, інше життя, про яке ніхто не здогадується.
Іван Франко належить до найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Історія літератури знає небагато письменників, чиє життя і творчість були б так тісно пов'язані з життям народу, так глибоко відображали соціальні інтереси трудящих, відкривали б рідному народові такі широкі горизонти світової культури. Ще до навчання у Львівському університеті, він пише вірші про кохання, бо поет закохався у дочку священика у Лолині, що у Карпатах. Дівчині своєї мрії присвячував інтимну лірику.
