У багатогранній творчій спадщині І. Франка визначне місце належить його ліриці, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового "Кобзаря". Як і великий Кобзар, Каменяр говорив саму правду. Простотою і глибиною своєї поезії він був найближчий до Шевченка. Його поетичне слово стало виразником громадсько-політичних ідеалів революційно-демократичної інтелігенції, зброєю у боротьбі за інтереси трудового народу. Класичним зразком такої поезії є вірш "Гімн".
Мандрівним філософом звикли називати Григорія Сковороду, великим Кобзарем і духовним світочем Тараса Шевченка, співачкою "досвітніх огнів" і дочкою Прометея ввійшла в українську літературу Леся Українка, Вічним революціонером "зарекомендував" себе Іван Франко.
У 1882 р. редакція львівського журналу «Зоря» оголосила конкурс на кращий історичний твір. І. Франко, який на той час перебував під впливом історичних романів Вальтера Скота, також узяв участь у цьому конкурсі. Так з'явилася героїко-романтична історична повість «Захар Беркут».
У літературному доробку великого українського письменника І. Франка ми знаходимо чимало різноманітних за жанрами творів. Це й поезія, і драматургія, і проза. Проза І. Франка також багатогранна. У ній можна виділити повісті, оповідання, казки. Особливе місце серед прозових творів І. Франка посідає його історична повість «Захар Беркут».
Іван Франко у повісті "Захар Беркут" звертається до сивої давнини. Він хотів показати, що гармонійне співжиття людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримує будь-які випробування.
Казка І. Франка "Фарбований Лис" розповідає нам про Лиса Микиту й інших мешканців лісу. В ній змальовано життя тварин, але тварини в ній зображені дуже схожими на людей. Вони вміють говорити, здатні мати людські почуття, робити певні вчинки тощо. Тому вже з перших рядків ми розуміємо, що сенс цієї казки не тільки в зображенні певної події, а й у тому, щоб навчити чогось читачів. В образах тварин ми одразу ж упізнаємо типи людей, які часто зустрічаються нам у житті.
У багатогранній творчій спадщині Івана Франка визначне місце належить його ліриці, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового "Кобзаря". Значна частина її належить до кращих надбань світової поезії. Лірика поета виросла на ґрунті тяжкого життя й боротьби українського народу за свої соціальні й національні права, її породило подвижницьке духовне життя великого художника слова. "В пісні лиш те живе, що життя дало", — проголосив письменник на початку своєї літературної діяльності, і його полум'яне поетичне слово стало виразником громадсько-політичних ідеалів суспільства.
Поетична спадщина Івана Франка досить різноманітна і за своїми темами, і за формами. Поезія була для нього вираженням громадсько-політичних ідеалів, зброєю боротьби проти експлуататорів, щоденником, який відображав роздуми поета про долю рідного народу. Своє життєве кредо Франко висловив у передмові до збірки «Із літ моєї молодості»: «...скрізь і завжди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям».
"Кожна пісня моя -віку мого день", - писав про свою поезію Іван Франко. Велична ї прекрасна її музика ось уже півтора століття лунає для людей. Поетичним гімном борцю за волю народу гримить вона, веснянками чарує нам слух і будить нас до життя, п'яним, терпким і гірким присмаком зів'ялого листя тривожить душу, складними мелодіями роздумів про митця, поезію, прекрасне і вічне торкається розуму.
