Драма-феєрія "Лісова пісня" — це твір, який можна вважати унікальним у всьому світовому письменстві. З'явився він, за словами самої Лесі Українки, в результаті її спогадів про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки. Вона згадала казкову розповідь про мавку, що чула ще у дитинстві. Цей казковий образ — плід народної фантазії — Леся Українка не просто перенесла у свій твір, а очистила від усього другорядного, несуттєвого, наділивши часткою своєї власної душі. В образі Мавки письменниця втілила свої найкращі мрії про вродливу, обдаровану, волелюбну людину, наділену рідким даром — пристрасно й щиро кохати та відверто виявляти свої почуття.
Свій перший вірш «Надія» Леся Українка (1871—1913) написала у дев'ятирічному віці. Загалом за життя поетеса (справжнє ім'я та прізвище — Лариса Косач) видала три збірки поезій: «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902). Талановита поетеса, перекладач, критик і публіцист, Леся Українка є також авторкою багатьох драматичних творів: «Кассандра», «Осіння казка», «В катакомбах», «Лісова пісня», «Камінний господар» та ін. Особливе місце у творчому доробку поетеси займає драматична поема «Бояриня», що належить до творів, майже невідомих нашим сучасникам.
Леся Українка. Леся... Це тепле сонячне ім'я мені знайоме з дитячих років. Відоме воно всім прогресивним людям, і в першу чергу, українцям, бо Леся Українка у недовгім житті стала народною поетесою. Вона була мислителькою та борцем шевченківського гарту. Все в її житті було справжнім: вірші, кохання без фальшу, мука без порятунку, праця - спасіння. Читати її вірші без хвилювання не можна.
Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесини співці мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя - то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов... Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як гартувався її характер? Усі свої надії вона покладала на міць свого слова. Така вже була її доля: мусила гукати до людей, "прорицати, аки одержима" в той час, коли од туги хотілося в землю увійти і замовкнути навіки.
Кожний вид мистецтва прекрасний по-своєму, а ось поєднання їх здатне глибоко вражати нашу душу, викликати бурю емоцій. Література і музика завжди йшли поруч. Це дві галузі культурного життя народу, між якими існує особливо тісний взаємозв'язок. Підтвердження тому - наша пісня, слава про яку лине по всьому світу.
Лариса Петрівна Косач. Ця мужня жінка залишила блискучий слід в літературі не тільки України, а й багатьох інших народів. І хоч не живе вона серед нас, та живуть її твори, написані сто років тому, і мені здається, вони будуть жити вічно.
Наприкінці одного століття і на початку нового людину частіше допікають "кляті вічні питання". Магія чисел — стара річ, але є щось у зміні століть, якщо це навіть умовність календаря. І ми також відчуваємо якесь хвилювання на зламі епох, як і наші предки. Найчутливіше відгукуються на потреби душі музика та поезія. Так було і тоді, коли Леся Українка писала-виспівувала "Лісову пісню".
У моє життя Леся Українка увійшла своєю ніжною, лагідною і пристрасною "Колисковою". Так і стоїть в уяві мати, що, захоплена красою місячної ночі, одночасно думає над тим, яке чорне, гірке життя людини. 1 що в цьому житті не треба коритися, "долі хилитися", що життя — це постійна боротьба.
Леся Українка — поетеса універсальна. В її творчості є вірші ніжні, ліричні, які розкривають найтонші переживання закоханої людини або мрії молодої дівчини. І поряд з цими задушевними і зворушливими творами є зовсім інші — за характером, жанрами, ідеями. Лесю Українку називають "співачкою досвітніх огнів", "дочкою Прометея", "поетом революційної боротьби і революційного повстання". Справді, письменниця всією душею ненавиділа соціальне зло і своїми творами надихала читачів на боротьбу з ним.
